Андроников Іраклій Луарсабович

АНДРО́НИКОВ Іраклій Луарсабович (Андроников (Андроникашвили) Ираклий Луарсабович; 15(28). 09. 1908, С.-Петербург — 11. 06. 1990, Москва) — російський письмен­ник, літературо­знавець. Народний артист СРСР (1982). Доктор філологічних наук (1956). Державна премія СРСР (1967), Ленін. премія (1976). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Ленінгр. університет (1930). Автор літературо­знав. праць «Жизнь Лермонтова» (1939), «Лермонтов» (1951), «Рас­сказы литературоведа», «Тагильская находка» (обидві — 1956; усі — Москва) та ін. Ви­ступав з усними оповіда­н­нями про видат. письмен­ників, артистів та ін. У ст. «Поэзия Довженко» // «Искус­ство кино», 1958, № 5 писав про новаторство укр. кінодраматурга й кінорежисера. У нарисах «Заколдован­ное стихотворение» (1963), «Тетрадь Василия Завелейского» (1968), «Утерян­ная тетрадь» (1970) є цікаві літ., крає­знавчі матеріали, повʼязані з Україною, зокрема з Києвом. Ста­т­тя «Хранители правды» (1970) містить ві­домості про докум. матеріали письмен­ників, що зберігаються в держ. архівах Москви і С.-Петербурга, зокрема про особисті фонди О. Довженка й С. Кравчинського.

Завантажити статтю