АНДРУХО́ВИЧ Юрій Ігорович (13. 03. 1960, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — поет, прозаїк, есе­їст, літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1996). Член СПУ (1987–96). Закінчив Український полі­графічний ін­ститут (1982); Вищі літературні курси в Москві (1991). Працював випусковим у редакції обласної газети «Прикарпатська правда» (1982–88). Від 1991 — спів­редактор літературно-мистецького журналу «Четвер». 1985 заснував у Львові разом із О. Ірванцем та В. Небораком літературну групу «Бу-Ба-Бу». Один із засновників та віце-президент АУП (1997–2000).

Художньому мислен­ню Андруховича властива стримана іронічність, сатиричний по­гляд на спосіб життя та психологію «простої радянської людини», несподівані зі­ткне­н­ня образів, багатство лексики. Поезія органічно врощена в художню культуру Галичини з її яскравою національною означеністю, поцінува­н­ням рафінованої інтелігентності й тонким гумористичним забарвле­н­ням. Поетичному стилю притаман­не по­єд­на­н­ня лірики й гумору, широта культурно-історичних обріїв у кращих традиціях естетизму та інтелектуалізму. З добрим почу­т­тям міри впроваджує в поезію та прозу новочасну мову, від­творює су­спільно-культурну атмо­сферу сучасного міста, звертається до морально-філософської про­блематики постмодернізму. Повість «Рекреації» // «Сучасність», 1992, № 1 (окреме ви­да­н­ня — Київ, Івано-Франківськ, 1997) та романи «Московіада» // Там само, 1993, № 1, 2 і «Перверзія» // Там само, 1996, № 1, 2 (окреме ви­да­н­ня — Львів, 1999) по­значені національно транс­формаційними рисами європейської постмодерної прози. Есе­їстика, пред­ставлена книгою «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ, 1999), від­значається акцентованою присутністю авторського «Я», філософсько-естетичним роз­думом про широке коло культурно-історичних та літературних явищ, вишуканою елегантністю стилю.