Андрухович Юрій Ігорович

Визначення і загальна характеристика

АНДРУХО́ВИЧ Юрій Ігорович (13. 03. 1960, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — поет, прозаїк, есеїст, літературознавець. Кандидат філологічних наук (1996). Член СПУ (1987–96). Закінчив Український поліграфічний інститут (1982); Вищі літературні курси в Москві (1991). Працював випусковим у редакції обласної газети «Прикарпатська правда» (1982–88). Від 1991 — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер». 1985 заснував у Львові разом із О. Ірванцем та В. Небораком літературну групу «Бу-Ба-Бу». Один із засновників та віце-президент АУП (1997–2000).

Художньому мисленню Андруховича властива стримана іронічність, сатиричний погляд на спосіб життя та психологію «простої радянської людини», несподівані зіткнення образів, багатство лексики. Поезія органічно врощена в художню культуру Галичини з її яскравою національною означеністю, поцінуванням рафінованої інтелігентності й тонким гумористичним забарвленням. Поетичному стилю притаманне поєднання лірики й гумору, широта культурно-історичних обріїв у кращих традиціях естетизму та інтелектуалізму. З добрим почуттям міри впроваджує в поезію та прозу новочасну мову, відтворює суспільно-культурну атмосферу сучасного міста, звертається до морально-філософської проблематики постмодернізму. Повість «Рекреації» // «Сучасність», 1992, № 1 (окреме видання — Київ, Івано-Франківськ, 1997) та романи «Московіада» // Там само, 1993, № 1, 2 і «Перверзія» // Там само, 1996, № 1, 2 (окреме видання — Львів, 1999) позначені національно трансформаційними рисами європейської постмодерної прози. Есеїстика, представлена книгою «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ, 1999), відзначається акцентованою присутністю авторського «Я», філософсько-естетичним роздумом про широке коло культурно-історичних та літературних явищ, вишуканою елегантністю стилю.

Завантажити статтю