Андрухович Юрій Ігорович

Визначення і загальна характеристика

АНДРУХО́ВИЧ Юрій Ігорович (13. 03. 1960, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — поет, прозаїк, есе­їст, літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1996). Член СПУ (1987–96). Закінчив Український полі­графічний ін­ститут (1982); Вищі літературні курси в Москві (1991). Працював випусковим у редакції обласної газети «Прикарпатська правда» (1982–88). Від 1991 — спів­редактор літературно-мистецького журналу «Четвер». 1985 заснував у Львові разом із О. Ірванцем та В. Небораком літературну групу «Бу-Ба-Бу». Один із засновників та віце-президент АУП (1997–2000).

Художньому мислен­ню Андруховича властива стримана іронічність, сатиричний по­гляд на спосіб життя та психологію «простої радянської людини», несподівані зі­ткне­н­ня образів, багатство лексики. Поезія органічно врощена в художню культуру Галичини з її яскравою національною означеністю, поцінува­н­ням рафінованої інтелігентності й тонким гумористичним забарвле­н­ням. Поетичному стилю притаман­не по­єд­на­н­ня лірики й гумору, широта культурно-історичних обріїв у кращих традиціях естетизму та інтелектуалізму. З добрим почу­т­тям міри впроваджує в поезію та прозу новочасну мову, від­творює су­спільно-культурну атмо­сферу сучасного міста, звертається до морально-філософської про­блематики постмодернізму. Повість «Рекреації» // «Сучасність», 1992, № 1 (окреме ви­да­н­ня — Київ, Івано-Франківськ, 1997) та романи «Московіада» // Там само, 1993, № 1, 2 і «Перверзія» // Там само, 1996, № 1, 2 (окреме ви­да­н­ня — Львів, 1999) по­значені національно транс­формаційними рисами європейської постмодерної прози. Есе­їстика, пред­ставлена книгою «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ, 1999), від­значається акцентованою присутністю авторського «Я», філософсько-естетичним роз­думом про широке коло культурно-історичних та літературних явищ, вишуканою елегантністю стилю.

Тв.: Небо і площі. К., 1985; Середмістя. К., 1989; Євангеліє від Антонича, або Зелена книга проща­н­ня // РЛ. 1989. № 10; Велике океанічне плава­н­ня Б.-І. Антонича // Всесвіт. 1990. № 2; Екзотичні птахи і рослини. К., 1991; Вступ до гео­графії // СіЧ. 1994. № 1; Аве, «Крайслер»! // Сучасність. 1994. № 5; Бу-Ба-Бу. Л., 1995 (спів­автор); Коха­н­ня і смерть по-лицарськи: визволя­н­ня панни: [Доп. на конф.] // Сучасність. 1999. № 1.

Літ.: Білоцерківець Н. Ліричний герой карнавалу (Андрухович Ю. «Небо і площі») // Вітчизна. 1986. № 3; Олейко В. Такий дзвінкий світ: [Рец. на кн. «Небо і площі»] // Жовтень. 1986. № 3; Таран Л. «...Ти кетяг мій і стяг»: [Рецензія на кн. «Небо і площі»] // Київ. 1986. № 11; Шевчук В. З від­критим заборолом: Про прозу Ю. Андруховича // Прапор. 1989. № 7; Черниш Г. «А рима дверима — гуп...» // СіЧ. 1990. № 3; Білоцерківець Н. Бу-Ба-Бу та ін. Український літературний неоавангард: порт­рет одного року // СіЧ. 1991. № 1; Руденко С. Чиїм шляхом? [Про твір «Московіада»] // СіЧ. 1993. № 10; Сулима М. Роман-учта [Про твір «Московіада»] // СіЧ. 1993. № 10; Гайчурський В. Андрухович за­прошує колег на Місяць // ГУ. 1996, 31 груд.; Шерех Ю. Го-Гай-Го. Про прозу Юрія Андруховича і з приводу // Сучасність. 1996. № 10; Ukraina irredenta. 13+2. К., 1997; Бондар-Терещенко І. Археологія баче­н­ня // УК. 1998. № 3; Калинська Л. М. Поетика постмодерністського українського роману: Юрій Андрухович, «Перверзія». К., 1998; Моренець В. Юрій Андрухович // Історія української літератури 20 ст.: У 2 кн. Кн. 2. К., 1998; Москалець К. Незадоволе­н­ня твором // Людина на крижині. К., 1999; Полєк В. Біо­графічний словник Прикарпа­т­тя. Ів.-Ф., 1993.

В. П. Моренець

Завантажити статтю