Андрушко Василь Іванович

АНДРУ́ШКО Василь Іванович (22. 03. 1953, смт Ланчин На­двірнян. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — скульптор, живописець. Член НСХУ (1993). Закін. Косів. технікум нар. худож. промислів (1972) та Львів. ін­ститут приклад. і декор. мистецтва (1982, викл. І. Курилич, М. Вендзелович, Е. Мисько). Працював оформлювачем на Івано-Фр. худож. комбінаті (1983–87); від 1988 — в Івано-Фр. від­діл. Худож. фонду України. Учасник респ. і між­нар. ви­ставок, 1993 у Львові і 1996 у Коломиї від­булися персон. ви­ставки, де екс­понувалися пере­важно твори деревʼяної пластики, серед них — «Музики» (1986), «День і ніч» (1989), «Козак Мамай», «Материнство» (обидва — 1990), «Роз­пач», «Ніч, коли падали каштани», «Людина і птах», «Роз­пʼя­т­тя» (усі — 1991), «Благовіще­н­ня», «Місячне світло», «Зу­стріч» (усі — 1992), «Той, що від­почиває», «Ізида», «Музикант» (усі — 1993), «Людина на межі» (1995), «Мойсей» (1996), «Викраде­н­ня Європи» («Еміграція», 1998), «Яблуко Єви» (1999). Творчий стиль дещо абстракт., але не без­предметний. Автор і спів­автор числен. декор. роз­писів та рельєфів для інтерʼєрів шкіл, магазинів, кафе на Прикарпат­ті: настін. роз­пис в Івано-Фр. тех. університеті нафти і газу (1989), настін­ні роз­писи у серед. шк. № 1, № 6 (м. Коломия, 1990–91), шк.-інтернаті (смт Печеніжин, 1990) тощо. А. звертається до різних матеріалів і технік, йому притаман­ний інтенсивний та цілеспрямов. пошук нових форм, творче осмисле­н­ня дійсності, оригінальність трактува­н­ня теми, само­стійність та непо­вторність образів, вдумливе зверне­н­ня до нац.-культур. спадщини.

Завантажити статтю