Анищенко Микола Федорович

Визначення і загальна характеристика

АНИ́ЩЕНКО Микола Федорович (13(26). 05. 1915, м. Мелітополь, нині Запоріз. обл. — 13. 11. 2009, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — театральний художник. Заслужений художник України (1993). Член НСТДУ (1953), НСХУ (1967). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. худож. ін­ститут (1941, викл. С. Прохоров, А. Волненко, Д. Овчаренко, А. Хвостенко-Хвостов). Працював театр. художником: у Терноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка (1945–47), Закарп. обл. рос. драм. театрі (м. Мукачеве, 1947–56), Микол. рос. драм. театрі ім. В. Чкалова (1955–66), Краснодар. край. театрі оперети (1966–68), Харків. (1968–70) та Дні­проп. (1970–73) муз.-драм. театрах ім. Т. Шевченка, Худож. фонді України СХУ (1973–95), гол. художник Дні­проп. рос. театру драми ім. М. Горького (1995–2009); 1961–64 — за сумісництвом у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка. Оформив ви­стави: «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1946, Тернопіль); «Варвари» М. Горького (1957), «Одруже­н­ня Бальзамінова» О. Островського (1963; обидві в Микол. укр. театрі драми і муз. комедії); «Кайдашева сімʼя» за І. Нечуєм-Левицьким (1981), «Річард III» В. Шек­спіра (1984), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основʼяненка (1990) — усі в нар. театрі Будинку культури с. Вищетарасівка Томаків. р-ну Дні­проп. обл. У сцено­графії А. про­йшов шлях від ілюзорно-живопис. тлумаче­н­ня пластич. образу ви­стави до узагальнених, лаконіч. і метафорич. форм, зберігаючи при цьому вірність реаліст., психол. театрові. У творах класич. драматургії А. виявив зна­н­ня історії, стилю, часу, в якому від­буваються події («Крихітка Доріт» Ч. Дік­кенса, Закарп. обл. рос. драм. театр, 1950; «Селянка з Хетафе» Лопе де Веґи, 1959; «Марія Стюарт» Ф. Шіл­лера, 1961 — обидві Микол. рос. драм. театр ім. В. Чкалова). А. широко використовував різні матеріали, фактури, за­стосовував проекцію, приділяв велику увагу світлу, тим самим під­силюючи динаміку дії, створюючи емоційно насичене середовище простору сцени («Океан» О. Штейна, Микол. рос. драм. театр ім. В. Чкалова, 1961; «Правда і кривда» М. Стельмаха, Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка, 1965). Від 1938 брав участь у ви­ставках, серед яких — всесоюзні в Москві (1938, 1967, 1976–87), між­нар. у Монреалі «Експо-67», респ. у Києві (1963, 1967, 1972, 1977, 1978, 1982, 1985); персон. у Мукачеві (1948), Миколаєві (1963), Одесі (1964); роботи А. ви­ставлялися у Львові (1956), Краснодарі (1967, 1968), Баку, Тбілісі (1979) та ін. містах. 1993–94 у Дні­проп. держ. істор. музеї ім. Д. Яворницького та 2000 у Будинку-музеї І. Кавалерідзе в Києві від­булися родин­ні ви­ставки робіт А., його дружини І. Кон­стантинової і доньки Ф. Молчанової. А. по­стійно працював з натури. Створював пейзажі і натюрморти, жанрові композиції, у яких від­творено побут, обряди рідного народу, героїчні сторінки історії запорізького козацтва («Бог­дан Хмельницький» (1979), «Друзі-козаки після походу» (1980), «Козак Мамай» (1980), «Кобзар», «Біля куреня» (1981), «Українська мати (Мадон­на)» (1982) та ін.). Твори зберігаються у музеях Дні­пропетровська, Нікополя, Дні­продзержинська, Ялти, Фонді НСХУ.

Тв.: графіка — «Калина» (1980), «Вітер», «Звивиста річка» (обидві — 1981), «Після дощу», «Дари осені» (обидві — 1982), «Туман», «Жовті квіти», «Осінь» (усі — 1983), «Бузок» (1984).

Літ.: Ви­ставка творів художника М. Ф. Анищенка: Каталог. Дн., 1963; Н. Анищенко. Сцено­графия. Графика: Каталог. Дн., 1986; Барская Т. Таинствен­ный мир театра // Сов. Крым. 1990, 30 нояб.; Каталог ви­ставки родини художників — М. Анищенка, І. Кон­стантинової, Ф. Молчанової. Дн., 1993; Тулянцев А. Семейный порт­рет на фоне мольберта // Днепр вечерний. 1993, 27 янв.; Барабан Л. Заворожит и нас палитры пенье… // Там само. 2000, 2 дек.

Т. А. Шпаковська

Завантажити статтю