Аномія

АНОМІ́Я (франц. anomie — відсутність закону, організації; від а… і ...номія) — стан суспільної системи, коли відсутні загальноприйняті цінності і норми як універсальні регулятори соціальної поведінки людей, як спонукання дотримуватися меж, регламентованих законом. До феномена А. соціологи звертаються щоразу, коли конкретно-істор. умови призводять до криз і порушення стабільності. Поняття «А.» у соціологію ввів Е. Дюркгайм, а збагатив Р. Мертон. У соціол. теорії Е. Дюркгайма воно пов’язане з політ. нестабільністю, що виникла в результаті Франц. революції. У подальшому проблеми А. постали перед соціологами після 1-ї та 2-ї світової війн. А. типова для будь-якого перехід. суспільства, проте лише за виняткових істор. обставин сягає масштабу, коли майже все суспільство залишається без гол. ідеол. принципів своєї організації, не маючи нової цілiсної ціннiсно-норматив. системи. Саме в таких умовах заг.-сусп. А. опинилося пострадян. суспільство. Аналіз даних соціол. опитувань насел. України щодо соц. самопочуття різних демогр. груп показав, що руйнація норматив. моделей сусп. розвитку, навіть така, що ґрунтується на масовій підтримці, за умов відсутності нових норматив. зразків з гарантованою інституц. підтримкою, призводить до підвищення соц. відчуженості між людьми, між населенням і владою практично у всіх гол. соц. групах. Один із серйоз. негатив. наслідків цього — деморалізація індивідів і соц. груп, що виникає як реакція на нереалізованість «демократичної мрії» про швидке подолання кризи і підвищення рівня життя. Численні дані соціол. опитувань, проведених в Україні протягом 1990–2000, свідчать про наростання в суспільстві песиміст. настроїв, які виявляються насамперед у негатив. оцінці різних аспектів способу життя і песимізмі при прогнозуванні майбутнього. Розвиток аномічної деморалізованості неодмінно породжує нормативну реакцію на А. За умов тривалої відсутності норматив. регуляторів сусп. поведінки виникають вимоги «повернутися до старих добрих часів». Іноді вихід із глухого кута масова свідомість бачить у появі авторитар. лідера, який знає «правильні» способи діяльності і може примусити інших їх виконувати. Ці два типи норматив. реакції на А. зумовлюють формування відповід. типів ціннiсно-норматив. підсистем: традиційно-архаїчної (ґрунтується на вимозі повернути стару систему цінностей) і авторитаристської (спирається на потребу привести до влади сильну особистiсть, яка зможе встановити «новий твердий порядок»). Існують також два типи ненорматив. реакції на А.: соц. цинiзм та екстремiзм. Ситуацію, коли цінності-цілі визначено, але відсутні інституц. цінності-засоби, амер. соціолог Р. Мертон розглядав як безпосередньо аномічну (на прикладі амер. суспільства 20– 30-х рр. 20 ст.). Це один із видів ненорматив. реакції на А. — байдужість щодо засобів досягнення мети. Інтеріоризована «неупередженість» стосовно засобів досягнення мети (а саме щодо норм) призводить до формування соц. цинізму. Інший тип ненорматив. реакції — екстремізм як орієнтація на деструктивні засоби досягнення політ. цілей.

Завантажити статтю