Асоціативна психологія

АСОЦІАТИ́ВНА ПСИХОЛО́ГІЯ — один із напрямів психології, який пояснює сутність памʼяті та її закономірності. В основі асоціат. теорії лежить поня­т­тя асоціації, що означає звʼязок між окремими психіч. феноменами. А. п. склалася у 17 ст. (Т. Гоббс) під впливом успіхів класич. механіки. За А. п., вся структура люд. психіки утворюється шляхом виникне­н­ня і роз­галуже­н­ня звʼязків — асоціацій між від­чу­т­тями і уявле­н­нями як вихід. елементами. Заслугою матеріаліст. лінії в А. п. була спроба роз­крити механізм під­кріпле­н­ня і зміцне­н­ня асоціацій, на­вча­н­ня. А. п. спиралася на мех. ро­зумі­н­ня принципу причин­ності (Р. Декарт, Т. Гоббс, Дж. Локк, Д. Гартлі), пояснюючи, як індивід набуває нового досвіду. Ідеалістична лінія в А. п. (Дж. Берклі, Дж. Ст. Мілль) тлумачила асоціації як незалежні від обʼєктив. реальності, тобто субʼєктивістські. Хоча в 19 ст. А. п. хибувала на еклектизм (А. Бен, Т. Ціґен, Х. Рібо), не слід забувати про її окремі здобутки. Так, у кін. 19 ст. нім. психолог Г. Еб­бінгауз у руслі А. п. роз­робив оригін. екс­перим. модель і від­крив низку універсал. закономірностей набу­т­тя організмом нових сенсомоторних реакцій. Свого часу А. п. високо оцінював І. Па­влов. У роз­виток А. п. знач. внесок зробили Г. Мюл­лер, А. Пільцекер та ін. Завдяки цій теорії від­крито й описано багато механізмів памʼяті, напр., закон забува­н­ня Г. Еб­бінгауза. Згідно з цим законом, виведеним на під­ставі дослідів із запамʼятовува­н­ням трилітерних складів без смисл. значе­н­ня, забува­н­ня після першого без­помилк. по­вторе­н­ня серії таких складів іде доволі швидко. Протягом першої години забувається до 60 % отрим. інформації, а через 6 днів залишається менше 20 % заг. кількості ви­вчених складів. Окремі елементи інформації, згідно з асоціат. теорією, запамʼятовуються, зберігаються і від­новлюються не ізольовано, а в певних логіч., структурно-функціонал. і смисл. асоціаціях з іншими. Встановлено такі закономірності утворе­н­ня асоціацій, як подібність (матеріал запамʼятовується і від­творюється завдяки звʼязку з матеріалом подібного змісту), суміжність (матеріал запамʼятовується і від­творюється шляхом по­єд­на­н­ня з поперед. матеріалом), контраст (матеріалом памʼяті стає те, що від­різняється від матеріалу, який зберігається). При цьому має значе­н­ня ступінь від­даленості асоціації: що менший він (напр., у разі без­посеред. причин­но-наслідк. звʼязку), то краще запамʼятовується і від­творюється матеріал. Ця теорія знаходить своїх прихильників і нині, але вона не пояснює істот. характеристик люд. памʼяті, зокрема таких, як вибірковість та залежність процесів памʼяті від особливостей організації матеріалу. В Україні асоціат. теорію роз­робляють харків. психологи С. Бочарова, Г. Середа, Т. Хомуленко.

Завантажити статтю