Асоціативна психологія

АСОЦІАТИ́ВНА ПСИХОЛО́ГІЯ — один із напрямів психології, який пояснює сутність пам’яті та її закономірності. В основі асоціат. теорії лежить поняття асоціації, що означає зв’язок між окремими психіч. феноменами. А. п. склалася у 17 ст. (Т. Гоббс) під впливом успіхів класич. механіки. За А. п., вся структура люд. психіки утворюється шляхом виникнення і розгалуження зв’язків — асоціацій між відчуттями і уявленнями як вихід. елементами. Заслугою матеріаліст. лінії в А. п. була спроба розкрити механізм підкріплення і зміцнення асоціацій, навчання. А. п. спиралася на мех. розуміння принципу причинності (Р. Декарт, Т. Гоббс, Дж. Локк, Д. Гартлі), пояснюючи, як індивід набуває нового досвіду. Ідеалістична лінія в А. п. (Дж. Берклі, Дж. Ст. Мілль) тлумачила асоціації як незалежні від об’єктив. реальності, тобто суб’єктивістські. Хоча в 19 ст. А. п. хибувала на еклектизм (А. Бен, Т. Ціґен, Х. Рібо), не слід забувати про її окремі здобутки. Так, у кін. 19 ст. нім. психолог Г. Еббінгауз у руслі А. п. розробив оригін. експерим. модель і відкрив низку універсал. закономірностей набуття організмом нових сенсомоторних реакцій. Свого часу А. п. високо оцінював І. Павлов. У розвиток А. п. знач. внесок зробили Г. Мюллер, А. Пільцекер та ін. Завдяки цій теорії відкрито й описано багато механізмів пам’яті, напр., закон забування Г. Еббінгауза. Згідно з цим законом, виведеним на підставі дослідів із запам’ятовуванням трилітерних складів без смисл. значення, забування після першого безпомилк. повторення серії таких складів іде доволі швидко. Протягом першої години забувається до 60 % отрим. інформації, а через 6 днів залишається менше 20 % заг. кількості вивчених складів. Окремі елементи інформації, згідно з асоціат. теорією, запам’ятовуються, зберігаються і відновлюються не ізольовано, а в певних логіч., структурно-функціонал. і смисл. асоціаціях з іншими. Встановлено такі закономірності утворення асоціацій, як подібність (матеріал запам’ятовується і відтворюється завдяки зв’язку з матеріалом подібного змісту), суміжність (матеріал запам’ятовується і відтворюється шляхом поєднання з поперед. матеріалом), контраст (матеріалом пам’яті стає те, що відрізняється від матеріалу, який зберігається). При цьому має значення ступінь віддаленості асоціації: що менший він (напр., у разі безпосеред. причинно-наслідк. зв’язку), то краще запам’ятовується і відтворюється матеріал. Ця теорія знаходить своїх прихильників і нині, але вона не пояснює істот. характеристик люд. пам’яті, зокрема таких, як вибірковість та залежність процесів пам’яті від особливостей організації матеріалу. В Україні асоціат. теорію розробляють харків. психологи С. Бочарова, Г. Середа, Т. Хомуленко.

Розмір шрифту

Асоціативна психологія

Рекомендована література

Інформація про статтю