Ассиріологія

Визначення і загальна характеристика

АССИРІОЛО́ГІЯ — наука про історію мови, писемності та культури Ас­сирії і Вавилонії. У широкому ро­зумін­ні — наука, що ви­вчає культури, які використовували клинопис (крім угаритської та давньоперської). З лінгвіст. точки зору особливістю А. є те, що вона ви­вчає памʼятки, виконані на неспоріднених мовах, а саме: ак­кадській, урартській, хуритській, хатській, хетській, лувійській, палайській, шумерській, еблаїтській та еламській. Назва «А.» повʼязана з місцем знаходже­н­ня та мовою перших ви­вчених клинопис. памʼяток. Більшість з них — це листува­н­ня ас­сирій. царів та їхніх довір. осіб (листи Аш­шур­рісуа, Сінахеріба та Саргона ІІ — 722–705 рр. до н. е.; Арадсіна — нач. палацу — кін. 8 ст. до н. е.; Аш­ш­урбаніпала; Белушезіба — Асархад­дону — 681–668 рр. до н. е. та ін.). Велику групу становлять зверне­н­ня царів до бога Шамаша (літопис Шамшіадада у 825– 812 рр. до н. е., Аш­ш­урбаніпала — 668–626 рр. до н. е.) та написи, що прославляють царя, принижуючи його ворогів (напис Асархад­дона — 681–668 рр. до н. е.). Ці памʼятки містять у собі перші ві­домості про народи, які жили на тер. сучас. України, — кім­мерійців та скіфів. Їхня цін­ність ще й у тому, що вони подають ві­домості одночасно з подіями, які від­бувалися.

Клинопис виник на основі піктогр. письма. На­прикінці 4-го тис. до н. е. його роз­винули шумери. Згодом клинописне письмо було при­стосоване до потреб ак­кадської мови, а пізніше й ін. мов давньої Пере­дньої Азії. Від­повід­но до мови памʼяток А. роз­поділяється на шумерологію, хет­тологію та ін. На­вча­н­ня клинопису від­бувалося шляхом пере­писува­н­ня та за­учува­н­ня певного набору шумерських та ак­кадських текс­тів, через що виникла єд­ність «клинописної культури», тому робота в будь-якій галузі А. вимагає зна­н­ня шумерських та ак­кадських мов, що і створює перед­умови для обʼ­єд­на­н­ня вищена­званих галузей в одну наук. дисципліну. Початком існува­н­ня А. як окремої дисципліни можна вважати роз­шифрува­н­ня частини тримовного Бегістунського напису царя Дарія (давньоперська, ак­кадська, еламська). Цю роботу роз­почав Г. Ґротефенд, який 1802 правильно ви­значив 12 знаків давньоперс. клинопису.

У 20–30-х рр. 19 ст. зуси­л­лями Р. Раска, Е. Бюрнуфа, К. Лас­сена та Г.-К. Роулінсона цю писемність повністю дешифровано, що дало можливість Г.-К. Роулінсону та Н. Вестергаазу дешифрувати дві ін. частини зга­даної трилінгви. Але остаточ. датою виникне­н­ня А. можна вважати 1857, коли було ро­зіслано 4 копії щойно зна­йденого клинопис. напису ак­кадською мовою дослідникам Г.-К. Роулінсону, Ж. Оп­перту, Е. Гінксу та В.-Г. Фолботу, і їхні пере­клади в головному збіглися. У 19 ст. А. була лише допоміж. галуз­зю бібле­їстики. Але в результаті археол. знахідок ситуація докорін­но змінилася — щорічно роз­копки приносять клинопис. матеріалів більше, ніж їх здатні дешифрувати ас­сиріологи. Нині кількість клинопис. текс­тів, що зберігаються у різних зі­бра­н­нях, на­ближається до пів­міль­йона. Така кількість матеріалів зумовила на­прикінці 19 ст. появу ас­сиріол. наук. шкіл у Німеч­чині, Англії, Франції, Росії, пізніше — у США, Японії, Італії, Чехословач­чині. Осн. сучасні центри А. — Берлін, Будапешт, Єреван, Лондон, Мюнхен, Париж, Прага, Рим, С.-Петербург, Тбілісі, Філадельфія, Чикаґо. Популяризатором знань про А. був киянин, ас­сирієць з походже­н­ня Д. Садаєв.

Літ.: Reallexikon der Assyrologie. Bd. 3. Berlin, 1932; Фридрих И. Дешифровка забытых письмен­ностей и языков / Пер. с нем. Москва, 1961; D. J. Wiseman. The expansion of Assyrian studies. London, 1962; Ас­сириология и египтология: Сб. ст. Ленин­град, 1964; Дьяконов И. М. Языки древней Пере­дней Азии. Москва, 1967; Белявский В. А. Вавилон легендарный и Вавилон исторический. Москва, 1971; Садаев Д. История древней Ас­сирии. Москва, 1979; Клочков И. С. Духовная культура Вавилонии: человек, судьба, время. Очерки. Москва, 1983; Поленова И. А., Русинова Э. С. Работы советских ученых по ас­сирологии и шумерологии. 1917–1983: Библиогр. указ. Ленин­град, 1984; На ріках вавілонських: З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини. К., 1991; Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. С.-Петербург, 1992; Махортых С. В. Ким­мерийцы на Северном Кавказе. К., 1994; Канева И. Т. Шумерский язык. С.-Петербург, 1996; Дандамаева М. М. Ас­сирия и Вавилония в мифологии греков // Вест. древней истории. 1997. № 3.

О. О. Хамрай

Завантажити статтю