Астаф’єв Віктор Петрович
АСТА́Ф’ЄВ Віктор Петрович (Астафьев Виктор Петрович; 01. 05. 1924, с. Овсянка, побл. Красноярська, РФ — 29. 11. 2001, Москва) — російський письменник. Державна премія СРСР (1978). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті (Москва, 1961). Став відомим після появи зб. повістей «Звездопад» (1962) та кн. новел і ліричних мініатюр «Поросли окопы травой» (1965), але справжнє визнання принесла повість «Кража» (1968; усі — Москва), у якій зображено життя дитячого будинку в далекому північному містечку наприкінці 1930-х рр. Глибокого ліризму сповнена повість-притча про кохання «Пастух и пастушка» (Пермь, 1973), де відображені також події 2-ї світової війни. Цикл автобіографічних творів «Последний поклон» (перше видання — Перм, 1968; перевидавався кілька разів у 70–80-х рр. у Москві та Ленінграді) пройнятий любов’ю до рідної землі, уславлює працю, доброту, чесність і мудрість як морал. підвалини люд. життя. Ідею відповідальності за все живе на землі утверджує в циклі оповідань «Царь-рыба» (Москва, 1977). У романі «Печальный детектив» (Москва, 1986) викриває такі потворні сусп. явища, як втрата духов. орієнтирів, дармоїдство, пияцтво, бюрократизм. Більшість творів А. позначена рисами автобіографічності й документальності. Його оповіді притаманні композиц. розкутість, звернення до умовних притчеподіб. форм. Виступав зі статтями на морал.-етичні теми. Постійно обстоював захист природи й формування екол. свідомості. Публіцист. та літ.-крит. виступи зібрано в кн. «Посох памяти» (1980) та «Всему свой час» (1985; обидві — Москва). Творчість А. від самого початку була опозиційною до офіціозної «лакувальницької» течії в рад. літ-рах; особливо послідовно викриває він псевдопатріот. стереотипи в інтерпретації подій 2-ї світової війни у романі «Прокляты и убиты» (Москва, 1993) та повісті «Веселый солдат» // «Новый мир», 1998, № 5–6. Укр. мовою твори А. перекладали В. Забаштанський, М. Шевченко, В. Соболь, О. Стаєцький, М. Стеблина. За сценарієм А. знято фільм «Любий мій».
Тв.: Собрание сочинений: В 15 т. Красноярск, 1996; Из тихого света. Попытки исповеди // Россия. 1998. № 7; укр. перекл. — І ясної днини. К., 1968; Крадіжка. Десь гримить війна. Повісті. К., 1973; Перевал. Пастух і пастушка. Повісті. К., 1978; Ведмеді йдуть слідом. К., 1985; Стародуб. К., 1986.
Літ.: Панченко І. Г. Віктор Астаф’єв. К., 1980; Яновский Н. Виктор Астафьев. Москва, 1982; Рябий М. Пам’ятати, хто був до тебе // Вітчизна. 1986. № 6; Бокий И. Виктор Астафьев: «Полуправда нас замучила» // Радуга. 1989. № 4.
І. Д. Бажинов
Основні твори
Собрание сочинений: В 15 т. Красноярск, 1996; Из тихого света. Попытки исповеди // Россия. 1998. № 7; укр. перекл. — І ясної днини. К., 1968; Крадіжка. Десь гримить війна. Повісті. К., 1973; Перевал. Пастух і пастушка. Повісті. К., 1978; Ведмеді йдуть слідом. К., 1985; Стародуб. К., 1986.
Рекомендована література
- Панченко І. Г. Віктор Астаф’єв. К., 1980;
- Яновский Н. Виктор Астафьев. Москва, 1982;
- Рябий М. Пам’ятати, хто був до тебе // Вітчизна. 1986. № 6;
- Бокий И. Виктор Астафьев: «Полуправда нас замучила» // Радуга. 1989. № 4.
І. Д. Бажинов
Людина 
