Астаф’єв Віктор Петрович

АСТА́ФʼЄВ Віктор Петрович (Астафьев Виктор Петрович; 01. 05. 1924, с. Овсянка, побл. Красноярська, РФ — 29. 11. 2001, Москва) — російський письмен­ник. Державна премія СРСР (1978). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Вищі літературні курси при Літературному ін­ституті (Москва, 1961). Став ві­домим після появи зб. повістей «Звездопад» (1962) та кн. новел і ліричних мініатюр «Поросли окопы травой» (1965), але справжнє ви­зна­н­ня принесла повість «Кража» (1968; усі — Москва), у якій зображено життя дитячого будинку в далекому пів­нічному містечку на­прикінці 1930-х рр. Глибокого ліризму сповнена повість-притча про коха­н­ня «Пастух и пастушка» (Пермь, 1973), де від­ображені також події 2-ї світової війни. Цикл автобіо­графічних творів «Последний поклон» (перше ви­да­н­ня — Перм, 1968; пере­видавався кілька разів у 70–80-х рр. у Москві та Ленін­граді) пройнятий любовʼю до рідної землі, уславлює працю, доброту, чесність і мудрість як морал. під­валини люд. життя. Ідею від­повід­альності за все живе на землі утверджує в циклі оповідань «Царь-рыба» (Москва, 1977). У романі «Печальный детектив» (Москва, 1986) викриває такі потворні сусп. явища, як втрата духов. орієнтирів, дармоїдство, пияцтво, бюрократизм. Більшість творів А. по­значена рисами автобіо­графічності й документальності. Його оповіді притаман­ні композиц. роз­кутість, зверне­н­ня до умовних притчеподіб. форм. Ви­ступав зі ста­т­тями на морал.-етичні теми. По­стійно об­стоював захист природи й формува­н­ня екол. сві­домості. Публіцист. та літ.-крит. ви­ступи зі­брано в кн. «Посох памяти» (1980) та «Всему свой час» (1985; обидві — Москва). Творчість А. від самого початку була опозиційною до офіціозної «лакувальницької» течії в рад. літ-рах; особливо послідовно викриває він псевдопатріот. стереотипи в інтер­претації подій 2-ї світової війни у романі «Прокляты и убиты» (Москва, 1993) та повісті «Веселый солдат» // «Новый мир», 1998, № 5–6. Укр. мовою твори А. пере­кладали В. Забаштанський, М. Шевченко, В. Соболь, О. Стаєцький, М. Стеблина. За сценарієм А. знято фільм «Любий мій».

Завантажити статтю