АСТРОДИНА́МІКА (від астро… і грец. δυναμικός — сильний, від δύναμις — сила) — роз­діл небесної механіки, що ви­вчає рух штучних небесних тіл. Роз­виток цієї наукової галузі почався після запуску в СРСР першого штучного супутника Землі (1957). Здійсне­н­ня космічних польотів тісно повʼязане з космічною навігацією, зокрема з ви­вче­н­ням руху штучних небесних тіл, проектува­н­ням орбіт штучних космічних обʼєктів, вибором траєкторій та режиму роботи двигунів, ви­значе­н­ням положе­н­ня й швидкості космічного апарату, його корекцією й керува­н­ням. У рівня­н­нях в астродинаміці, на від­міну від небесної механіки, враховують опір земної атмо­сфери, параметри магнітного поля Землі, тиск сонячного ви­промінюва­н­ня. В Україні проектува­н­ням орбіт штучних небесних тіл, керува­н­ням космічними польотами за­ймаються ДКБ «Пів­ден­не», Центр керува­н­ня та ви­пробува­н­ня космічних систем у Євпаторії та ін. установи. Високоточні роз­рахунки орбіт штучних супутників Землі виконують науковці Головної астрономічної обсерваторії НАНУ.