АСФА́ЛЬТ (від грец. ασφαλτος — гірська смола) — будівельний вʼяжучий матеріал. Роз­різняють А. природний і штучний. А. природний — продукт фіз.-хім. зміни бітумів. Утворюється з нафти внаслідок випаровува­н­ня летких речовин і окисле­н­ня. Термін «А.» вживається як групова класифікац. назва бітумів, проміжних між мальтами та асфальтенами. До А. належать високовʼязкі, напів­тверді і тверді легкоплавні бітуми. Межу між нафтами та А., ви­значає вміст масел: 25–40 % (класифікація Успенського, 1964) та 50 % (класифікація нафтовиків низки зарубіж. країн, які не виділяють мальту в окрему категорію). Кількість асфальтенів в А. коливається від 10–15 % до 50 %, інколи вище. Найтиповіші різновиди А. вміщують при­близно однакові кількості масел, смол, асфальтенів. Т-ра роз­мʼякше­н­ня А. коливається від 20–30 до 80–100 °С. Серед. склад елементів: С — 80–85 %, Н — 9–10 %, О — 2–2,3 % та ін. — 1,0–1,1 %. Вихід бензольного коксу — 10–20 %. Поширений у р-нах не­глибокого заляга­н­ня або виходу на поверх­ню Землі нафтонос. порід; унікальний асфальт. покрив має Мертве море. В Україні поклади А. є в Карпатах (у р-ні Дрогобича). А. штучний — суміш бітуму з тонкопо­дрібн. мінерал. наповнювачами, пере­важно вапняками. Від­різняється від природ. А. наявністю парафіну (до кількох від­сотків) і під­вищеним вмістом нафт. масел. Штучний А. за­стосовують у ви­гляді асфальт. мастики (13–60 % бітуму). Природ. і штуч. А. використовують для виготовле­н­ня асфальтобетон. сумішей і литого асфальтобетону, для залива­н­ня швів дорож. покрит­тів та в гідротех. буд-ві. Зі штуч. А. роблять також асфальт. лаки, клеї, покрівельні матеріали тощо.