Атмосфероохоронне право

АТМО­СФЕРООХОРО́Н­НЕ ПРА́ВО — під­галузь екологічного права, наукова та на­вчальна дисципліна. А. п. — сукупність правових норм, які регулюють сусп. від­носини щодо збереже­н­ня, поліпше­н­ня та від­творе­н­ня стану атмо­сфер. повітря, від­верне­н­ня і зниже­н­ня шкідливого хім., фіз., біол. та ін. впливу на атмо­сферне повітря, забезпече­н­ня рац. викори­ста­н­ня атмо­сфер. повітря для вироб. потреб, а також зміцне­н­ня правопорядку і закон­ності у цій сфері. Нормативну основу А. п. становить атмо­сферо­охорон­не законодавство. Обʼєктом А. п. є атмо­сферне повітря, а його предметом — сукупність врегульованих правом сусп. від­носин щодо охорони атмо­сфер. повітря та його рац. викори­ста­н­ня. А. п. регулює пита­н­ня упр. у галузі охорони атмо­сфер. повітря, що здійснюється КМ України, Урядом АР Крим, Мін-вом екології та природ. ресурсів (Мін­екоресурсів) України, МОЗ України, місц. органами держ. виконав. влади, ін. держ. органами та органами місц. самоврядува­н­ня. Велике значе­н­ня для регулюва­н­ня сусп. від­носин, яке здійснює А. п., мають стандартизація і нормува­н­ня. Систему стандартів у галузі охорони атмо­сфер. повітря в Україні складають держ. стандарти України (ДСТУ), між­держ. стандарти СНД (ГОСТи), а також галузеві стандарти. ГОСТ та ДСТУ ви­значають обовʼязкові для викона­н­ня норми щодо понять і термінів, режиму викори­ста­н­ня та охорони атмо­сфер. повітря, методів контролю за його станом, вимоги для запобіга­н­ня шкідл. впливу на атмо­сферне повітря тощо. Систему нормативів А. п. складають: нормативи екол. без­пеки атмо­сфер. повітря; нормативи гранично допустимих викидів за­бруднюючих речовин у атмо­сферне повітря і шкідл. впливу фізичних (акустич., електромагніт., іонізуючого та ін.) та біол. факторів стаціонар. джерелами; граничні нормативи утворе­н­ня за­бруднюючих речовин, які від­водяться у атмо­сферне повітря у процесі екс­плуатації технол. та ін. устаткува­н­ня, споруд і обʼєктів; нормативи викори­ста­н­ня атмо­сфер. повітря як сировини осн. вироб. при­значе­н­ня; нормативи вмісту за­бруднюючих речовин у від­працьованих газах пере­сувних джерел та шкідл. впливу їхніх фізичних факторів та ін. види нормативів. Засобами А. п. здійснюється регулюва­н­ня викидів за­бруднюючих речовин у атмо­сферне повітря стаціонар. джерелами. Такі викиди можуть здійснюватись тільки за до­зволами Мін­екоресурсів України, а їх обсяги ви­значаються на основі нормативів гранично допустимих викидів за­бруднюючих речовин у атмо­сферне повітря. А. п. встановлює вимоги до під­приємств, установ і організацій, викиди за­бруднюючих речовин або шкідл. впливи яких (при пере­вищен­ні встановлених гранич. нормативів, аваріях та не­сприятл. метеорол. умовах) можуть при­звести до над­звичайних екол. ситуацій. Такі під­приємства зобовʼязані мати заздалегідь роз­роблені спец. заходи щодо охорони атмо­сфер. повітря, погоджені з органами Мін­екоресурсів України, МОЗ України, місц. органами держ. виконав. влади та органами місц. самоврядува­н­ня. А. п. регулює також діяльність, що впливає на погоду і клімат, додержа­н­ня нормативів охорони атмо­сфер. повітря в процесі планувально-буд. діяльності. Додержа­н­ня норм А. п. в Україні забезпечують засобами держ., вироб. та громад. екол. контролю. Особи, винні у порушен­ні атмо­сферо­охорон. законодавства, несуть від­повід­альність згідно з Кодексом України про адм. правопоруше­н­ня (ст. 78, 78–1, 79, 80, 81), Кримінал. кодексом України (ст. 228), а також від­шкодовують матеріал. шкоду, заподіяну внаслідок за­брудне­н­ня атмо­сфер. повітря. Україна є учасницею низки багато­сторон­ніх і дво­сторон­ніх між­нар. договорів з питань охорони атмо­сфер. повітря, зокрема Конвенції про транскордон­не за­брудне­н­ня повітря на великі від­стані (Женева, 1979) і 7-ми протоколів до неї; Договору про заборону ви­пробувань ядерної зброї в атмо­сфері, косміч. просторі і під водою (Москва, 1963); Конвенції про контроль за транскордон. пере­везе­н­ням небезпеч. від­ходів та їх утилізації (Базель, 1989; поправки 1995); Рамкової конвенції ООН про зміни клімату (Нью-Йорк, 1992) та Кіотського Протоколу (1997) до цієї конвенції; Конвенції про заборону роз­робки, виробництва, накопиче­н­ня і за­стосува­н­ня хім. зброї та про її знище­н­ня (Париж, 1993) тощо. А. п. як наук. дисципліну досліджують в Ін­ституті держави і права НАНУ; ви­вчають у складі курсу екол. права у ВНЗах юрид. профілю — в Київ. університеті права, Харків. та Одес. юрид. академіях, на юрид. ф-тах Київ. та Львів. університетів та в деяких ін. закладах.

Завантажити статтю