Аудіотехніка
АУДІОТЕ́ХНІКА — прикладна галузь електроакустики, пов’язана з розробленням методів і технічних засобів отримання, передавання, реєстрування, відтворення й оброблення звукових сигналів. Розвивається від 1877, коли Т. Едісон винайшов фонограф, який зробив можливим запис та відтворення звук. сигналів. Однак, якщо розуміти під терміном «звукотехніка» метод передавання звук. сигналів, то першим пристроєм для перетворення звук. коливань та їх передавання у вигляді електрич. сигналу треба вважати телефон, винайдений і запатент. А. Беллом 1876 у США. Сучасні звукотех. засоби є складовою частиною звук. кінематографа, систем створення програм та ведення радіо- і телемовлення, апаратури для запису муз. і мовних програм на магніт. та оптич. носіях тощо. Як галузь промисловості А. об’єднує виробництво засобів записування й відтворення звуку (магнітофони, програвачі компакт-дисків), підсилення та оброблення звук. сигналів (мікшерні пристрої, ревербератори, підсилюв. апаратура, шумознижувачі); перетворювачів звук. коливань на електричні, і навпаки (мікрофони, гучномовці, акуст. системи концертних та кінозалів тощо). Початком виробництва пристроїв А. вважають 1888, коли Берлінер уперше відштампував метал. матрицю для виготовлення платівок із целулоїду. Тоді ж він розробив перший прилад для відтворення звуку із платівок — прототип рупорного грамофона. Від 1981 почався випуск систем формату компакт-дисків. 1992 фірма «Sony» виготовила перший у світі міні-диск. Можливості звукотехніки значно розширилися у зв’язку з розробленням та випуском компакт-дисків, звук. карт до ПК та ін. В Україні чимало підприємств, спроможних виробляти різноманітну аудіотех. апаратуру сучас. рівня (у Києві, Одесі, Запоріжжі, Сімферополі, Харкові, Кіровограді). Серед закордон. виробників — фірми «Sony», «Philips», «Panasonic», «Tektronix» та ін. Фахівців у галузі відео-, аудіо- та кінотехніки готує єдина в Україні каф. звукотехніки і реєстрації інформації Нац. тех. університету України «Київ. політех. інститут». Вона поглиблює досвід та продовжує традиції, започатковані 1930 Київ. інститутом кінематографії, перейм. згодом у Київ. інститут кіноінженерів. В Україні визнаними фахівцями з А. були О. Балл та М. Лауфер, відомі своїми працями у галузі систем оптич. й магніт. запису звук. сигналів. Завдяки «звукоблокові Балла» у 30-х рр. в СРСР здійснено перехід від німого до звук. кіно. Розвиток А. спрямований на підвищення якості відтворення мовних та муз. програм, щільності магніт. й оптич. методів звукозапису, розроблення методів компресії мовних сигналів, уведення та відтворення мовної і муз. інформації в комп’ютер. системах та мережах (мультимедійні системи), системах профес. та «домашнього» кінематографа, створення нових елементів звукотех. систем та пристроїв оброблення мовних та муз. сигналів. Прикладом таких систем є система «Долбі» та її модифікації. Згадані цілі досягаються завдяки широкому застосуванню нової елементної бази та матеріалів, цифр. методів оброблення й компресії сигналів.
Рекомендована література
- Векслер Г. С. Электропитание спецаппаратуры: Учеб. для вузов по спец. «Звукотехника», «Электроакустика и ультразвуковая техника». 2-е изд. К., 1979;
- Кинг Г. Дж. Руковод-ство по звукотехнике / Пер. с англ. Ленинград, 1980;
- Лауфер М. В., Крыжановский И. А. Теоретические основы магнитной записи сигналов на движущийся носитель. К., 1982;
- Педусаар Х. К. Любительская звукотехника. Таллин, 1982;
- Янушевский О. А. Проектирование и эксплуатация систем отображения аудиовизуальной информации: Учеб. пособ. К., 1983;
- Векслер Г. С., Пилинский В. В. Электропитающие устройства электроакустической и кинотехнической аппаратуры. К., 1986;
- Розоринов Г. Н., Эйдельман С. Д. Энергетические спектры сигналов цифровой магнитной записи. К., 1986;
- Эйскоп И. Ю., Силларт А. Ю. Акустика и звукотехника. Таллин, 1988;
- Дементьев С. Б., Ершов К. Г. Звукотехнические системы и комплексы: Учеб. пособ. Ленинград, 1988;
- Синклер Я. Введение в цифровую звукотехнику / Пер. с англ. Москва, 1990;
- Максимюк С. Українські звукозаписи фірми «Грамофон» та її Полтавська експедиція в 1906 році // Родовід. 1997. № 5.
Завантажити статтю
