А́УЛІХ Вітольд Вітольдович (26. 01. 1928, Львів — 21. 11. 1994, там само) — археолог, історик. Кандидат історичних наук (1960). Син В. Ауліха. Закін. Львівський університет (1950). У 1950–52 працював учителем, дир. школи; 1952– 53 — на компарт. роботі: штат. лектор райкому КПУ; 1953–56 — асп., 1956–63 — молодший науковий спів­робітник, від 1963 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту сусп. наук АН УРСР (нині Ін­ститут україно­знавства НАНУ). У 1954–55 провів дослідже­н­ня словʼян. поселе­н­ня в с. Ріпнів Буського р-ну Львів. обл., що лягло в основу його кандидат. дисертації. У 1956–64 здійснив роз­копки на одній з найві­доміших памʼяток словʼян. світу — Зимнівському городищі, побл. с. Зимне Володимир-Волин. р-ну Волин. обл. Від 1969 (понад 20 р.) досліджував стародав. Галич. Колекція знахідок із цих дослідж. налічує понад 3000 унікал. виробів із заліза, кольор. та благород. металів, скла, кістки й каменю. Завдяки зуси­л­лям А. почав працювати архіт. загін під керівництвом Ю. Лукомського, який від 1989 пере­творено на Галицьку по­стійнодіючу археол.-архіт. екс­педицію. За­ймався також дослідж. багатошарового поселе­н­ня у с. Ромаш над Бугом, роз­копками літопис. міст Дорогобужа, Львова, Білівського городища та повʼязаною з ним про­блемою локалізації Пере­сопниці, обстеже­н­ням городищ Прикарпа­т­тя та ін. А. був першовід­кривачем унікал. могильника у с. Дитиничі Дубнів. р-ну Рівнен. обл., що згодом дав назву аналог. памʼяткам. Працював над моно­графією про Галич, яку не встиг під­готувати через хворобу. Об­ґрунтував концепцію про ранню історію міста, чим спричинився до від­значе­н­ня його 1100-літнього ювілею і створе­н­ня Нац. заповід­ника. Роз­вʼязав багато спірних питань істор. топо­графії міста, показав високий рівень культури і побуту його мешканців.