Артіль

АРТІ́ЛЬ — форма добровільного обʼ­єд­на­н­ня людей для спільної господарської діяльності з подальшим роз­поділом між ними одержаного доходу. А. може бути юрид. особою. А. як госп. громад. обʼ­єд­на­н­ня в Україні ві­домі здавна. Особливо поширена була супряга, традиц. форма угоди самост. господарів-селян, які, не маючи до­статньої кількості робочої худоби, обʼ­єд­нували тяглову силу, знаря­д­дя і свою працю для оранки, збира­н­ня врожаю, молотьби тощо. Засновувались А. чумаків, до пізніших часів дожили А. гончарів (Полтавщина, Чернігівщина), А. рибалок на Азов. й Чорномор. узбереж­жях. Ефективнішою була кооперація. Від­чутного роз­витку в Україні вона набула перед 1-ю світ. війною, особливо в зх. областях. За рад. влади, від кін. 20-х рр., кооперува­н­ня стало примусовим. Офіц. назва колго­спів — «сільськогосподарська артіль» (за статутом 1935). Старі рибал. А. були пере­творені на рибал. колгоспи. А. за рад. часів утратила найважливішу ознаку цієї форми громад. праці — добровільність, пере­творившись на засіб цілковитого під­порядкува­н­ня людини інтересам держави, а тому люди уникали навіть назв «артіль», «кооперація». З роз­будовою в Україні ринк. економіки добровіл. обʼ­єд­на­н­ня людей для спільної праці набувають ін. форм і мають від­мін­ні назви, напр., акціонерне товариство, кооператив, спільне під­приємство тощо. Форми власності й матеріал. від­повід­альність у них різні.