Архаїзми

АРХАЇ́ЗМИ (грец. άρχαῖος — стародавній) — слова, граматичні форми, синтаксичні кон­струкції, що ви­йшли з активного мовного вжитку. А. бувають фонетичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні, лексичні. У перших двох за­старілими є лише форми слова: фонетична і граматична. Словотворчі А., або за­старілі моделі творе­н­ня слів,– це недіючі або мало­продуктивні у даний період роз­витку мови дериваційні моделі. Синтаксичні А. зберігають давній тип звʼязку слів та побудови словосполуче­н­ня чи рече­н­ня. Лексичні А. — слова, що за­старіли в цілому. Причиною пере­ходу слова до А. є зникне­н­ня з ужитку самого поня­т­тя. А. вживають у худож. стилі та використовують для створе­н­ня істор. колориту зображуваної епохи. Такі А. називають історизмами. Часто слово виходить з ужитку, по­ступаючись місцем ін. слову з тим самим значе­н­ням. Це зумовлено зміною емоційно-оцінювал. забарвле­н­ня у сприйнят­ті змісту слова. В укр. мові за рад. часів досить значну кількість питомих укр. термінів та загально­вживаних слів оголошували А. або діалектизмами і замінювали кальками з російської мови. Більш толерантне було ставле­н­ня до церковнословʼянізмів, які не вважали за А., оскільки вони поширені в рос. мові. Словникове маркува­н­ня арх. за рад. влади було засобом боротьби з українською мовою і сприяло русифікації її словник. складу. У 60–70-і рр., з початком нової хвилі русифікації, проводилася кампанія «боротьби» з А. в мові письмен­ників та пере­кладачів нібито задля чистоти української мови, а на­справді з метою вилуче­н­ня укр. лексики та на­ближе­н­ня української мови до російської. Редакторам ЗМІ та видавництв було рекомендовано не використовувати у своїх та редагованих творах слова, що мають у словнику по­значку арх. Багато укр. письмен­ників об­стоювали право на викори­ста­н­ня А., зокрема у пере­кладах. Нині чимало А. повернулося до актив. словник. складу сучас. української мови.

Завантажити статтю