Археологічна культура

Визначення і загальна характеристика

АРХЕОЛОГІ́ЧНА КУЛЬТУ́РА  — група подібних між собою пам’яток, розповсюджених на певній території у межах певного часу. Така подібність простежується за різними рисами матеріальної та духовної культури: поховальними звичаями, формами й оздобленням посуду, прикрасами та ін. речами, способами будівництва, оформленням осель тощо. На поширення археологічних комплексів у межах певних територій дослідники звернули увагу вже в 19 ст. Для означення цього явища використовували різні терміни: «культурна група», «культурна провінція», «культурний ареал», просто «культура» тощо. 

Термін «археологічна  культура» широко увійшов у науковий обіг наприкінці 19 — поч. 20 ст. Від цього часу археологічна культура стає провідним поняттям археології. Саме в 1-й пол. 20 ст. виділено більшість археологічних культур, що пов’язано з активними розкопками давніх пам’яток та систематизацією здобутих матеріалів. Назви окремих із них умовні:

• найчастіше вони походять від назви населеного пункту, де відкрито пам’ятку певного типу. Напр., трипільська, зарубинецька, черняхівська культури — від назв сіл, де наприкінці 19 — поч. 20 ст. провадив активні розкопки старожитностей визначний український археолог В. Хвойка;
• три археологічні культури доби бронзи дістали назву за типами поховальних споруд — ямна, катакомбна та зрубна (виділив В. Городцов на поч. 20 ст.); 
• інші археологічні культури названо за формою чи оздобленням посуду: культура кулястих амфор, лійчастого посуду, багатопружкової кераміки тощо. 

Археологічні культура є фундаментальним поняттям археології і дає змогу впорядкувати археологічні джерела, локалізувавши їх у просторі й часі, прокласти місток між матеріальними залишками та їхніми творцями. Очевидно, що за археологічними культурами стоять певні спільноти — окремі народи чи їхні групи. Це надзвичайно важливо для стародавньої історії, яка має справу з дописемним періодом. На їхній основі науковці визначають спосіб господарювання, соціальний устрій, етнокультурну специфіку населення певної території у певний час. Зіставлення матеріалів різних культур допомагає відтворити етногенез окремих народів, напрями їхніх зв’язків, міграційних процесів тощо.

Завантажити статтю