АРХЕОЛОГІ́ЧНА КУЛЬТУ́РА — група подібних між собою памʼяток, роз­по­всюджених на певній території у межах певного часу. Така подібність простежується за різними рисами матеріальної та духовної культури: поховальними звичаями, формами й оздобле­н­ням посуду, прикрасами та ін. речами, способами будівництва, оформле­н­ням осель тощо. На пошире­н­ня археологічних комплексів у межах певних територій дослідники звернули увагу вже в 19 ст. Для означе­н­ня цього явища використовували різні терміни: «культурна група», «культурна провінція», «культурний ареал», просто «культура» тощо. 

Термін «археологічна  культура» широко уві­йшов у науковий обіг на­прикінці 19 — поч. 20 ст. Від цього часу археологічна культура стає провід­ним поня­т­тям археології. Саме в 1-й пол. 20 ст. виділено більшість археологічних культур, що повʼязано з активними роз­копками давніх памʼяток та систематизацією здобутих матеріалів. Назви окремих із них умовні:

  • найчастіше вони походять від назви населеного пункту, де від­крито памʼятку певного типу. Напр., трипільська, зарубинецька, черняхівська культури — від назв сіл, де на­прикінці 19 — поч. 20 ст. провадив активні роз­копки старожитностей ви­значний український археолог В. Хвойка;
  • три археологічні культури доби бронзи ді­стали назву за типами поховальних споруд — ямна, катакомбна та зрубна (виділив В. Городцов на поч. 20 ст.); 
  • інші археологічні культури на­звано за формою чи оздобле­н­ням посуду: культура кулястих амфор, лійчастого посуду, багатопружкової кераміки тощо. 

Археологічні культура є фундаментальним поня­т­тям археології і дає змогу впорядкувати археологічні джерела, локалізувавши їх у просторі й часі, прокласти місток між матеріальними залишками та їхніми творцями. Очевидно, що за археологічними культурами стоять певні спільноти — окремі народи чи їхні групи. Це над­звичайно важливо для стародавньої історії, яка має справу з дописемним періодом. На їхній основі науковці ви­значають спосіб господарюва­н­ня, соціальний устрій, етнокультурну специфіку населе­н­ня певної території у певний час. Зі­ставле­н­ня матеріалів різних культур допомагає від­творити етногенез окремих народів, напрями їхніх звʼязків, міграційних процесів тощо.