АРХЕОЛОГІ́ЧНІ ТОВАРИ́СТВА — громадські організації для дослідже­н­ня, популяризації та охорони старожитностей, пере­важно археологічних памʼяток. В Україні діяли Одес. товариство історії та старожитностей (засн. 1839), Церк.-археол. товариство при Київ. духов. академії (утвор. 1872) та Істор. товариство Нестора-Літописця (1873), НТШ у Львові (1873). 1887 у Сімферополі створено Таврій. учену архівну комісію, яку 1923 пере­творено на Таврій. товариство історії археології та етно­графії (існувало до 1929). У 1887–1918 діяло Харків. наук. істор.-філол. товариство при Харків. університеті, яке за­ймалося ви­вче­н­ням старожитностей Слобідської та Лів­обереж. України. Від 1910 археол. дослідже­н­ня проводив Київ. від­діл Рос. істор. товариства. Тоді ж засновується Київ. товариство охорони памʼяток старовини. На поч. 20 ст. археол. роботи проводять багато крає­знав. т-в (Товариство дослідників Волині, Катериносл. наук. товариство, Терноп. істор.-крає­знав. гурток). Товариства готували та проводили археол. зʼ­їзди, збирали старо­друки, памʼятки матеріал. культури, засновували музеї. Великою наук. спадщиною залишилися «Записки», «Чтения», «Звіти», «Известия», «Збірники наук. праць» та ін. матеріали цих т-в. Після більшов. пере­вороту центрами ви­вче­н­ня та охорони археол. памʼяток стали держ. установи: НДІ, музеї, ВНЗи, а також Укр. товариство охорони памʼяток історії та культури, засн. 1965. У 1959 створ. Одес. археол. товариство, 1995 від­новило діяльність Товариство Нестора-Літописця, 1990 створ. Всеукр. спілку крає­знавців.