Архітектурна реставрація

АРХІТЕКТУ́РНА РЕ­СТАВРА́ЦІЯ — комплекс заходів, спрямованих на фізичне збереже­н­ня архітектурних памʼяток, під­трима­н­ня їх у належному технічному й екс­позиційному стані, забезпече­н­ня сприятливих умов викори­ста­н­ня. За­стосовуються кілька видів ремонтно-ре­ставрац. робіт: ремонт (екс­плуатаційний і ре­ставрац.), консервація, власне ре­ставрація (комплекс наук.-тех. заходів, що забезпечують збереже­н­ня і від­новле­н­ня істор. архіт.-мист. образу памʼятки шляхом видале­н­ня дис­гармон. нашарувань і від­творе­н­ня втрачених елементів), при­стосува­н­ня. А. р. поділяється на фрагментарну і цілісну; за методом може бути аналіт. чи синтетичною. Практикуються такі ре­ставрац. при­йоми: зміцне­н­ня, роз­кри­т­тя, заміна, рекон­струкція, доповне­н­ня. Під час ре­ставрації памʼятки проводяться всі види робіт. Фахова суть А. р. полягає в єд­ності наук.-метод. засад і технології. Методика А. р. охоплює вибір мети і по­становку зав­дань; дослідж. із за­стосува­н­ням спец. тех. при­йомів (шурфів, зондажів, технол. аналізу), опрацюва­н­ня ескіз. проекту ре­ставрації, тех. креслень, шаблонів, кошторисів; екс­пертизу, узгодже­н­ня і затвердже­н­ня проекту та автор. на­гляд за його втіле­н­ням. Від­мін­ність А. р. від звичайного проект­но-буд. процесу полягає в проведен­ні одночасно проектувальних, буд. і дослід. робіт. Сучасна методика А. р. не ставить за мету досягне­н­ня стиліст. єд­ності памʼятки, а вимагає збереже­н­ня істор. нашарувань. А. р. започатк. у 17 ст. т. зв. репараціями київ. храмів княжої доби, які здійснив Петро Могила. Методику А. р. опрацювали на поч. 20 ст. проф. А. Прахов, Г. Котов, Д. Мілєєв, О. Щусєв, П. Покришкін. Її апробовано під час ре­ставрації памʼяток Києва, Овруча й Володимира-Волинського. У рад. Україні А. р. започатк. 1944, коли на під­ставі обстежень тер. України було виявлено, що з 2 тис. архіт. памʼяток 10 зруйновано дощенту, а 102 за­знали знач. по­шкоджень. Кер-во А. р. було покладене на ново­створене Упр. в справах архітектури при РНК УРСР, яке вперше в Україні опрацювало план ре­ставрації 25-ти найвидатніших памʼяток (1945). Для його реалізації 1946 створ. спеціаліз. буд. трест, який 1947 ді­став назву «Будмонумент», згодом — Респ. спеціаліз. наук.-ре­ставрац. майстерня, від 1970 — Укр. спец. наук.-ре­ставрац. вироб. управлі­н­ня (УСНРВУ), від 1994 — корпорація «Укр­ре­ставрація». За перше повоєн­не 10-річчя від­будовано більшість зруйнованих памʼяток Києва, Чернігова, Пере­яслава-Хмельницького, Полтави, Пд. України, пізніше від­ре­ставровано понад 500 архіт. памʼяток; кількість працівників галузі збільшилася до 3 тис. осіб. Найвищого роз­квіту укр. школа ре­ставрації досягла на зламі 70–80-х рр. Серед провід. ре­ставраторів — М. Говденко, О. Годованюк, В. Корнєєва, І. Могитич, В. Отченашко, Є. Пламеницька, В. Шевченко. Протягом 70–80-х рр. у складі УСНРВУ створ. 8 між­обл. ре­ставрац. майстерень (у Києві, Львові, Сімферополі, Чернігові, Сумах, Харкові, Камʼянці-Подільському, Одесі), а також дільницю в Луцьку й екс­перим. майстерню в Києві (нині більшість з них пере­творено на АТ). Від 1990 право на проведе­н­ня ре­ставрації памʼяток архітектури в Україні на­дано також недерж. структурам за умови отрима­н­ня ліцензії. Ліцензува­н­ня здійснює корпорація «Укр­ре­ставрація» від імені Держбуду України.

Завантажити статтю