КОНОПНІ́ЦЬКА Марія (Konopnicka Maria; псевд. і крипт.: Marko, Ko-Mar, Jan Waręż, Piotr Surma, Jan Sawa, Huma­nus, Ursus, Mruczysław Pazurek, М. К., К.; 23. 05. 1842, м. Сувалки, нині Під­ляс. воєводства, Польща — 08. 10. 1910, Львів) — польська письмен­ниця. Від 1849 мешкала у м. Каліш (нині Великопольс. воєводства), освіту здобула вдо­ма та в пансіонаті сакраменток у Варшаві (1855–56). Редагувала 1884–86 демократ. тижневик для жінок «Świt». Від 1890 працювала в Австрії, Німеч­чині, Італії, Франції, Швейцарії, Чехії. По­стійною її супутницею того часу була М. Дулембʼянка. Від 1903 мешкала в с. Жарновець (нині Під­карпат. воєводства, Польща). Творчості К. притаман­ні громадян., патріот. й інтернац. мотиви, інтимність, філософічність, викори­ста­н­ня фольклору. Авторка поет. циклів «W górach» (1876–78), «Obrazki» (1879–80), зб. вір­шів «Poezje» (t. 1–4, 1881–96), «Linie i dzwięki» (1897), «Italia» (1901), кн. оповідань, новел, на­­рисів «Cztery nowele» (1888), «Moi znajomi» (1890), «Na normandz­kim brzegu» (1904), а також низки творів для дітей та літ.-крит., істор.-літ. праць. У поемі «Pan Balcer w Brazylii» (1892–1906) ві­­добразила поневіря­н­ня польс. та укр. селян-емі­грантів. Неодно­разово від­відувала Львів, описала низку міських реалій. Укр. мовою окремі твори К. пере­кла­ли П. Грабовський, В. Щурат, П. Крат, П. Єфремов, Б. Лепкий, А. Лотоцький, М. Рильський, С. Масляк, М. Рудницький, Д. Пав­­личко, В. Струтинський, М. При­­гара, Р. Лубківський та ін. У Жар­новцю засн. Музей К. (1960), у Сувалках та Каліші їй встановле­но памʼятники; імʼям К. на­звано школу (1992) й одну з ву­­лиць Льво­ва. Упорядковано дво­мовну зб. поезій Лесі Українки та К. «Спі­вачки зорі провід­ної» (К., 2002).