Конотоп Анатолій Вікторович
КОНОТО́П Анатолій Вікторович (28. 08. 1937, Харків) — музикознавець, педагог. Доктор мистецтвознавства (1995), професор (1997). 3асл. діяч мистецтв РФ (2002). Член СК РФ (1975). Закін. Львів. консерваторію (1961; кл. теорії музики Р. Сімовича, органа — В. Бакєєвої, С. Дайча) й аспірантуру при Моск. консерваторії (1974; кер. В. Протопопов). 1961–64 — викладач спец. муз. школи-інтернату ім. С. Крушельницької й органіст Театру опери та балету ім. І. Франка (обидва — Львів); 1964–70 — директор Черкас. муз. училища; 1970–75 (з перервою) — викладач Київ. консерваторії; 1975–85 — доцент кафедри теорії музики Львів. консерваторії; 1985–2004 — провідний науковий співробітник спец. сектору давньорус. мистецтва Інституту мистецтвознавства Міністерства культури РФ (Москва). Від 2004 — на творчій роботі. Наукові дослідження: сх.-словʼян. церк. спів 16–17 ст., зокрема транспозиція («мутація») церк. мелодій у ранній формі київ. нотації, спорідненість супрасл. й київ. наспівів; демествен. спів 16–17 ст. Обґрунтував необхідність прямого (без зміни звуковисотності партій) дешифрування памʼяток строчного співу, довів яскраво виражену дисонантність вертикалей у цьому виді співу, а також його звʼязок із фактурою нар. обряд. пісень. Відкриття факту виконання великого корпусу одно- і триголосих співів 16–17 ст. з ісоном (у перекл. з грец. — рівно, неперервно протягнений тон) дозволило К. переглянути шляхи розвитку сх.-словʼян. монодій. мистецтва та повʼязати його з багатоголоссям як основою еволюції профес. музики. Також займається дешифруванням, реконструкцією й обробкою наспівів із монастир. рукописів 16–17 ст. (Супрасл., Кирило-Білозер., Соловец., Миколо-Вʼяжиц., Новоспас., Антонієво-Сійський монастирі). Автор викладу каноніч. текстів за взірцями традиц. мелодій. моделей. Протягом тривалого періоду співпрацює з кращими церк.-співочими колективами, завдяки чому давній репертуар відродився в богослужб. практиці багатьох монастирів і храмів, відбулися численні концертні виступи, випущено серію компакт-дисків «Співацькі святині Давньої Русі». Наспіви, реконструйов. К., звучать також у гастрол. виступах колективів у більшості країн Європи, Австралії, Японії, США.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Древнейший памятник украинского нотолинейного письма — Супрасльский ирмологион 1598–1601 гг. // Памятники культуры: Новые открытия. 1974. Москва, 1975; Музыкально-палеографические особенности киевской нотации (на материале одноголосных рукописей XVI–XVII вв.) // Musica Antiqua Europae Orientalis. Bydgoszcz, 1986. Vol. 4, № 2; Ектения. Москва, 1996 (співавт.); Трисвятое. Москва, 1997 (співавт.); Канон «На распятие Господни и на плач Пресвятыя Богородицы» в многоголосном распеве конца ХVІІ века // Старовинна музика — сучас. погляд: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2009. Вип. 88, ч. 2.