КО́НДАК Михайло Андріанович (26. 05(07. 06). 1894, с. Яблунівка, нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл. — 10. 10. 1971, Київ) — фахі­вець у галузі теплотехніки. Доктор технічних наук (1940), професор (1930). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1964). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1926), де від­тоді (з пере­рвою) й працював: 1927–31 — декан механічного факультету, 1931–41 — завідувач кафедри котлобудува­н­ня та па­рових машин, 1944–71 — завідувач кафедри тепло­енергетичних установок, водночас 1946–47 — проректор з наукової роботи; за сумісництвом 1946–52 — за­ступник директора з на­вчальної і наукової ро­­боти, директор НДІ цукрової промисловості, 1952–54 — завідувач від­ділу Ін­ституту викори­ста­н­ня газу АН УРСР (обидва — Київ). На евакуації 1941–42 — завідувач кафедри теплотехніки Том­ського ін­ституту залізничниго транс­­пор­ту (РФ), 1942–44 — завідувач теплового від­ділу Ін­ституту теплофізики АН УРСР. Досліджував про­блеми під­вище­н­ня теплової ефективності теплосилового устатку­ва­н­ня (парові котли та двигуни), створе­н­ня нової тепло­енергетичної апаратури без­перервної дії. Роз­ро­бив газогенератори вели­кої оди­ничної потужності для гази­фікації твердих палив, високо­ефек­тив­ні камери згоря­н­ня для газотурбін­них установок.