КО́НДРА Сергій Григорович (20. 11. 1880, с. Пироги, нині Глобинського р-ну Пол­­тавської обл. — 26. 05. 1938, Київ) — книго­знавець, бібліо­граф, музико­знавець, геодезист. Закінчив реальне училище та Московський межевий ін­ститут (1902). Працював у земле­­впорякувальних органах, зокрема 1914–18 — неодмін­ний член Роменської (згодом Прилуцької) земле­впоряд­­кувальної комісії Полтавської губернії. 1917 вступив до УПРС. Був спів­робітником Межевого департаменту у Києві (1918) та земле­впорядкувального під­від­ділу Прилуцького земвід­ділу (1920); викладач геодезії і член педагогічної ради Прилуцького народного університету (1918–19); викладач математики і геодезії агрономічної проф­школи у с. Карпилівка Роменської округи на Полтавщині (1921–23); ін­структором від­ділу земле­впорядкува­н­ня Держземфондів НКВС (1923–25); ін­спектором Київського меліозему НКВС (1926); викладач геодезії Київського земле­впорядкувального меліоративного технікуму (від 1927); ученим секретарем Українського наукового ін­ституту книго­знавства (1928–31) та водночас — геодезистом в Українському геологічно-роз­відувальному управлін­ні. У 1930-х роках — завідувач карто­графічного від­ділу Науково-дослідного ін­ституту геології Академії наук УСРР, викладав у Київському університеті та меліоративному ін­ституті. Публікувався у журналі «Книгарь», «Бібліологічні віс­­ті». Одним з перших в Україні виклав основи між­народної десяткової бібліо­графічної класифікації, по­ставив зав­да­н­ня укла­да­н­ня реєстру української періодики, ви­значивши 3 періо­­ди її існува­н­ня, та покажчика статей, роз­почав веде­н­ня реєстру. Брав участь в укла­дан­ні словника книго­знавчих термінів і російсько-українського словника музичних термінів в Ін­ституті мово­знавства Академії наук УРСР. Член Музичного товариства імені Леонтовича (від 1927). Роз­робив ін­струкцію до ното­графува­н­ня. 17 січня 1938 заарештований, 22 квітня того ж року за звинуваче­н­ням у контр­революційній націоналістичній діяльності засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1956.