Кондратович Лука Лукич
КОНДРАТО́ВИЧ Лука Лукич (17. 10. 1866, Мінськ — ?) — військовик. Закін. Псков. кадет. корпус, 3-є Олександрів. військ. училище (1887), Микол. академію Генштабу (1895). Служив у Омському військ. окрузі, 1900–03 викладав у Чугуїв. піхот. юнкер. училищі (нині Харків. обл.). Учасник рос.-япон. війни 1904–05 у складі 2-ї пішої пластун. бригади Кубан. козачого війська. Під час 1-ї світової війни — начштабу 23-го армій. корпусу, нач. 1-ї окремої піхот. бригади, командир 1-ї піхот. дивізії, генерал-майор. Навесні 1917 — у резерві при штабі Пд.-Зх. фронту. Делегат 1-го і 2-го Всеукр. військ. з’їздів. У червні 1917 обраний чл. Укр. ген. військ. комітету: голова комісії спецслужб, нач. консультатив. відділу. Введений до складу УЦР, де, на відміну від більшості соціалістично налаштованих чл., обстоював ідею створення регуляр. нац. армії. Генерал для особл. доручень Ген. Секретаріату військ. справ УНР, один з організаторів Сірої дивізії. На поч. 1918 виїхав до Ташкента й очолив антирад. Туркестан. військ. організацію. 1918–19 — командувач Білорус. нар. армії, 1920 — командир 1-ї Білорус.-Литов. дивізії польс. армії. Подальша доля невідома.
Рекомендована література
- Голинков Д. Л. Крушение антисоветского подполья в СССР (1917–1925 гг.). Москва, 1975;
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
