Кондратюк Андрій Іванович
КОНДРАТЮ́К Андрій Іванович (06. 05. 1938, х. Отраже Костопіл. пов. Волин. губ., нині Березнів. р-ну Рівнен. обл. — 02. 02. 2019, Рівне, похов. на батьківщині) — прозаїк, літературознавець, перекладач. Член НСПУ (1990). Літ. премія «Благовіст» (1999). Закін. Львівський університет (1962). Працював у редакціях газет, на Примор. радіо (м. Владивосток, РФ); 1967–68 — референтом видавництва «Молодь» (Київ). У 1960-х рр. зазнав переслідувань, був відлучений від літ. процесу і праці за фахом з ідеол. мотивів. У творчості продовжував реаліст. традиції укр. класич. літ-ри. Написаний 1966–67 роман «Дорога до матері» (Р., 2009) уперше видав під назвою «Важке прозріння» (К., 1990). Автор книг про дерева і квіти, рослинну символіку у фольклорі та худож. творчості «З вишневого саду» (1991; 2007), «На горі сосна золоторясна» (1995), «Зацвіла в долині червона калина» (2003); книг прози «Новели нашого хутора» (1999), «У світлі спогаду», «Світло любові» (обидві — 2003; усі — Київ), «Добром зігріте серце» (2010); літературознав. дослідж. «Поклик творчості. Бесіди про літературу і життя» (2003, співавт.), книги спостережень «Краса зникаюча і вічна» (2006, т. 1; 2007, т. 2); романів «Хутір», «Поза межами суєти» (обидва — 2005), «Випромінювання любові» (2006), «Вигнанець» (2008); збірників есе та оповідань «Гості з Арґентини» (2009; усі — Рівне), «Геній поза Батьківщиною» (К., 2012). Співавтор перекладу з іспан. мови роману «Темна ріка» (1976) арґентин. письменника А. Варели; упорядник темат. збірників про природу «Лісова скринька» (1983) та «Уклін землі» (1985; усі — Київ).
Рекомендована література
- Боровець Б. Талант, не затребуваний суспільністю // ЛУ. 2001, 26 лип.;
- Бублейник Л. Стилетворчі функції синтаксичних структур у прозі Андрія Кондратюка (роман «Хутір») // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. К., 2009;
- Зарівна Т. «Крізь вікно на хуторі я видивляв світовий простір» // Березіль. 2011. № 11–12.
Завантажити статтю
Людина 
