Кондратюк Василь Іванович
КОНДРАТЮ́К Василь Іванович (23. 12. 1951, с. Славута Віньковецького р-ну, нині Хмельницької обл.) — живописець, графік. Народний художник України (2024). Член НСХУ (1992). Обласна премія імені Лесі Українки (2007). Закінчив Український поліграфічний інститут у Львові (1990; викладач В. Гурмак, В. Овчинников, А. Попов). Працює у Житомирі: художником українського музично-драматичного театру імені І. Кочерги (1976–78); оформлювачем художніх майстерень (1978–84); на художньо-виробничому комбінаті (1984–96); викладач ПТУ № 17 (1996–98); головний художник міста, головним спеціалістом при Головному управлінні містобудування та архітектури міськради (1999–2008); водночас від 2007 — головою організації НСХУ. Учасник міських, обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1984. Персональні — у Житомирі (1996, 2001, 2006–08, 2010), Новограді-Волинському (Житомирської обл., 2009). Основні галузі — станковий живопис (пейзаж, натюрморт, портрет, жанрова картина), станкова та книжкова графіка. Для творчості К. характерні тяжіння до багатопланового монументального змісту, ліричного романтизму та поетичності, насичений колір. Окремі роботи зберігаються у Музеї-садибі Лесі Українки (м. Новоград-Волинський), Кмитівському музеї сучасного образотворчого мистецтва (Коростишівського р-н Житомирської обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Буря пройшла» (1989), «Повоєнна весна» (1990), «Забута Богом» (1991), «Шалений біг» (1993), «Літній день» (1995), «Батьківський сад» (1997), «Троїсті музики» (1999), «Весни примари» (2000), «Маки цвітуть» (2001), «Холодний день», «Було колись в Україні…» (обидва — 2002), «Барви бабиного літа» (2003), «Квітуча оселя», «Півники» (обидва — 2004), «Мелодія квітучої весни», «Польові маки» (обидва — 2005), «Розмова з вічністю», «Марічка», «Біля річки» (усі — 2006), «Розмова з осиротілою хатиною», «Храм на Подолі», «Бузковий подих» (усі — 2007), «Мої хризантеми» (2008), «Карпатський мотив» (2009), «Тиша на кордоні», «Негода» (обидва — 2010); графіка — серія ліногравюр «Життя» (1990); акварелі «Буря пройшла» (1989), «Останній сніг», «Повоєнна весна» (обидві — 1990), «Мелодія ночі», «Ніч на Замковій горі» (обидві — 1992), «Зимова соната» (1993), «Осінні квіти» (2002), «Квітує м’ята» (2006); іл. — до зб. укр. нар. казок «Чарівна скрипка», «Зоряна сівба: Поезії» О. Косенка (обидві — 1992), «Вірність: Поезії» А. Малиновського (1996), «Тато цуцика приніс» С. Штатської (1998; усі — Житомир).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 