Кондратюк Василь Іванович
КОНДРАТЮ́К Василь Іванович (23. 12. 1951, с. Славута Віньковец. р-ну, нині Хмельн. обл.) — живописець, графік. Народний художник України (2024). Член НСХУ (1992). Обл. премія ім. Лесі Українки (2007). Закін. Укр. полігр. інститут у Львові (1990; викл. В. Гурмак, В. Овчинников, А. Попов). Працює у Житомирі: художником укр. муз.-драм. театру ім. І. Кочерги (1976–78); оформлювачем худож. майстерень (1978–84); на худож.-вироб. комбінаті (1984–96); викл. ПТУ № 17 (1996–98); гол. художником міста, гол. спеціалістом при Гол. упр. містобудування та архітектури міськради (1999–2008); водночас від 2007 — головою організації НСХУ. Учасник міських, обл., всеукр. мистецьких виставок від 1984. Персон. — у Житомирі (1996, 2001, 2006–08, 2010), Новограді-Волинському (Житомир. обл., 2009). Основні галузі — станк. живопис (пейзаж, натюрморт, портрет, жанр. картина), станк. та книжк. графіка. Для творчості К. характерні тяжіння до багатопланового монум. змісту, лірич. романтизму та поетичності, насичений колір. Окремі роботи зберігаються у Музеї-садибі Лесі Українки (м. Новоград-Волинський), Кмитів. музеї сучас. образотвор. мистецтва (Коростишів. р-н Житомир. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Буря пройшла» (1989), «Повоєнна весна» (1990), «Забута Богом» (1991), «Шалений біг» (1993), «Літній день» (1995), «Батьківський сад» (1997), «Троїсті музики» (1999), «Весни примари» (2000), «Маки цвітуть» (2001), «Холодний день», «Було колись в Україні…» (обидва — 2002), «Барви бабиного літа» (2003), «Квітуча оселя», «Півники» (обидва — 2004), «Мелодія квітучої весни», «Польові маки» (обидва — 2005), «Розмова з вічністю», «Марічка», «Біля річки» (усі — 2006), «Розмова з осиротілою хатиною», «Храм на Подолі», «Бузковий подих» (усі — 2007), «Мої хризантеми» (2008), «Карпатський мотив» (2009), «Тиша на кордоні», «Негода» (обидва — 2010); графіка — серія ліногравюр «Життя» (1990); акварелі «Буря пройшла» (1989), «Останній сніг», «Повоєнна весна» (обидві — 1990), «Мелодія ночі», «Ніч на Замковій горі» (обидві — 1992), «Зимова соната» (1993), «Осінні квіти» (2002), «Квітує м’ята» (2006); іл. — до зб. укр. нар. казок «Чарівна скрипка», «Зоряна сівба: Поезії» О. Косенка (обидві — 1992), «Вірність: Поезії» А. Малиновського (1996), «Тато цуцика приніс» С. Штатської (1998; усі — Житомир).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 