Кондратюк Микола Кіндратович
КОНДРАТЮ́К Микола Кіндратович (05. 05. 1931, м. Старокостянтинів, нині Хмельн. обл. – 16. 11. 2006, Київ) – співак (баритон), педагог, музично-громадський діяч. Професор (1979). Народний артист УРСР (1973), СРСР (1978). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1972). Золота медаль 7-го Міжнар. фестивалю молоді й студентів у Відні (1959). Закін. Київ. консерваторію (1958; кл. О. Гродзинського). Стажувався у театрі «Ла Скала» у Е. П’яцца й Дж. Барра (м. Мілан, Італія, 1962–63). У подальшому жив і працював у Києві. На 4-му курсі Консерваторії був запрошений Г. Верьовкою до Укр. нар. хору, 1957–59 – його соліст. 1959–66 – соліст Театру опери та балету ім. Т. Шевченка, 1966–74 – Укрконцерту та Філармонії. Водночас від 1968 викладав у Нац. муз. академії України: 1972–94 – завідувач кафедри опер. підготовки, 1974–83 – ректор, 1994–2004 – завідувач кафедри сольного співу. Був головою Муз. товариства УРСР (1972–84). Володів голосом повного діапазону, теплого благород. тембру, бездоган. вокал. технікою, чіткою й виразною дикцією, високою культурою співу.
Художньо переконливо виконував різноплан. репертуар. Вів активну діяльність як концертно-камер. співак. Переважно у дуеті з дружиною піаністкою Н. Кондратюк гастролював у багатьох зарубіж. країнах, зокрема в Угорщині, Ірландії, Бельгії, Німеччині, Австрії, Іспанії, Італії, Великій Британії, Фінляндії, Канаді, США, Бразилії, Мексиці, Арґентині, Алжирі, Австралії, Новій Зеландії, Шрі-Ланці, Індії. У концерт. репертуарі – понад 500 творів укр., рос., зх. авторів різної хронол. та стильової приналежності, зокрема арії з опер М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, К. Данькевича, Г. Майбороди, М. Глінки, О. Бородіна, П. Чайковського, А. Рубінштейна, М. Римського-Корсакова, М. Мусоргського, В.-А. Моцарта, Дж. Верді, Дж. Россіні, Ґ. Доніцетті, Ж. Бізе, Джорджа Ґершвіна, камерні вокал. композиції М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, В. Косенка, О. Білаша, М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова, А. Рубінштейна, С. Рахманінова, Ґ.-Ф. Генделя, Ф. Ліста, Й. Брамса, Р. Ваґнера, Е. Ґріґа, Б. Бріттена, укр. і рос. нар., сучасні популярні пісні.
Записав у фонд Укр. радіо низку творів нац. і зх.-європ. класики, зокрема арії з опер, кантат, класичні камерні вокал. композиції, нар. пісні, романси. Також здійснив низку грамзаписів на фірмі «Мелодія». Виконав. мистецтво співака дістало схвальні відгуки у числен. вітчизн. і зарубіж. період. вид. Автор низки публікацій у пресі. Серед учнів – В. Антонюк, О. Дика, В. Ломакін, М. Шопша, лауреати міжнар. конкурсів Д. Вишня, В. Колибаб’юк, А. Орел, Є. Шокало. Брав участь у телепроектах, зокрема «Голубий вогник». Про творчість К. створ. фільми: «Перед концертом» (1973, «Укртелефільм»), «Співає Микола Кондратюк» (1977, реж. В. Іванов, «Укркінохроніка»).
Партії: Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Посол Великої Русі, Гнат («Богдан Хмельницький», «Назар Стодоля» К. Данькевича), Максим («Арсенал» Г. Майбороди), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Онєгін, Єлецький, Роберт («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Іоланта» П. Чайковського), Алеко (однойм. опера С. Рахманінова), ді Луна, Жермон («Трубадур», «Травіата» Дж. Верді), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні).
Літ.: Білаш О. Шлях на сцену // Музика. 1972. № 3; Задерацкий В. В расцвете творчества // Сов. музыка. 1977. № 10; Золозова Т. Ще одна сторінка (після перегляду фільму «Співає М. Кондратюк») // КіЖ. 1978, 6 лип.; Білаш О. Щедрий на пісню // Там само. 1981, 7 трав.; Майборода П. Миколі Кондратюку – 50 // Рад. Україна. 1981, 9 трав.; Суярко Т. Хай завжди буде пісня // Україна. 1981. № 21; Антонюк В. Традиції української вокальної школи: Микола Кондратюк. К., 1998; Її ж. Любимо й пам’ятаємо: сімдесят співучих літ народному артисту України Миколі Кіндратовичу Кондратюку // УК. 2001. № 4–5; Микола Кондратюк. Народний артист України і народний артист СРСР. Співак і педагог... [Некролог] // КіЖ. 2006, 29 листоп.; Де жив і творив Микола Кондратюк // Там само. 2007, 6 черв.; Панкратьев С. Николай Кондратюк // Правда Украины. 2007, 6 дек.; Лисенко І. Українські співаки у моїх спогадах: В. Грінченко, З. Бабій, М. Огренич, М. Кондратюк, Ю. Мазурок // Муз. культура України у спогадах, мат., листах. К., 2008; Антонюк В. Микола Кондратюк // Вокал. педагогіка: Сольний спів. 2-е вид. К., 2012.
О. М. Немкович
Основні партії
Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Посол Великої Русі, Гнат («Богдан Хмельницький», «Назар Стодоля» К. Данькевича), Максим («Арсенал» Г. Майбороди), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Онєгін, Єлецький, Роберт («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Іоланта» П. Чайковського), Алеко (однойм. опера С. Рахманінова), ді Луна, Жермон («Трубадур», «Травіата» Дж. Верді), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні).
Рекомендована література
- Білаш О. Шлях на сцену // Музика. 1972. № 3;
- Задерацкий В. В расцвете творчества // Сов. музыка. 1977. № 10;
- Золозова Т. Ще одна сторінка (після перегляду фільму «Співає М. Кондратюк») // КіЖ. 1978, 6 лип.;
- Білаш О. Щедрий на пісню // Там само. 1981, 7 трав.;
- Майборода П. Миколі Кондратюку – 50 // Рад. Україна. 1981, 9 трав.;
- Суярко Т. Хай завжди буде пісня // Україна. 1981. № 21;
- Антонюк В. Традиції української вокальної школи: Микола Кондратюк. К., 1998;
- Її ж. Любимо й пам’ятаємо: сімдесят співучих літ народному артисту України Миколі Кіндратовичу Кондратюку // УК. 2001. № 4–5;
- Микола Кондратюк. Народний артист України і народний артист СРСР. Співак і педагог... [Некролог] // КіЖ. 2006, 29 листоп.;
- Де жив і творив Микола Кондратюк // Там само. 2007, 6 черв.;
- Панкратьев С. Николай Кондратюк // Правда Украины. 2007, 6 дек.;
- Лисенко І. Українські співаки у моїх спогадах: В. Грінченко, З. Бабій, М. Огренич, М. Кондратюк, Ю. Мазурок // Муз. культура України у спогадах, мат., листах. К., 2008;
- Антонюк В. Микола Кондратюк // Вокал. педагогіка: Сольний спів. 2-е вид. К., 2012.
Фотоілюстрації
Людина 
