Кондрашевський Анатолій Миколайович
Визначення і загальна характеристика
КОНДРАШЕ́ВСЬКИЙ Анатолій Миколайович (01. 06. 1941, с. Шестовиця Чернігівського р-ну Чернігівської обл. — 14. 09. 2011, Київ) — виконавець на українських народних музичних інструментах, музично-громадський діяч. Чоловік В. Скляр-Кондрашевської. Заслужений артист України (1997). Закінчив музично-педагогічний факультет Рівненського педагогічного інституту (1982; кл. В. Толканьова). Працював концертмейстером ансамблю танцю «Юність», солістом вокально-хореографічного ансамблю «Галичина» (обидва — Львів), концертмейстером ансамблю танцю «Полісянка», солістом ансамблю нар. музики «Наспів» (обидва — Рівне), солістом-концертмейстером ансамблю пісні і танцю «Дарничанка» (Київ). Від 1982 — на творчій роботі у м. Українка (Обухів. р-н Київ. обл.), де разом із дружиною створив ансамбль народної музики «Дивосвіт» (від 1986 — народний; лауреат 1-ї премії Міжнародного фестивалю фольклорної музики, 1987, м. Клуж-Напока, Румунія) та інструментально-пісенний дует «Неопалима купина» (1985). У репертуарі — інструментальна музика, вокальні твори, авторські твори для сопілки та інших українських народних інструментів. Автор літературно-музичних композицій: «Неопалима купина» (для дуету), «Земля пращурів» (у 5-ти ч.), «В голубім надвечір’ї» (обидві — для оркестру, хору, балету), жартівливої «Гей чук, Уляно!»; а також слів та музики пісень рідного краю «На кручах Дніпрових», «Трипільські вогні», «Летять буремних літ гривасті коні», «Звучи, срібнозвучна бандуро», «Слався, Обухів, в віках», пісень на сл. Т. Шевченка. К. віртуозно володів українськими народними інструментами, багато з яких виготовив власноруч (різновиди сопілок (зокрема темброва сопілка з діапазоном в 4 октави), сурма, полтавські та чернігівські ріжки, поршнівка, коза-дуда, крамиквас та ін.). Здійснив низку записів на радіо і телебаченні, а також на компакт-дисках. Гастролі у країнах СНД, Балтії, Болгарії, Румунії, Югославії, Німеччині, Франції, Нідерландах, Бельгії, Угорщині. Автор посібника з виготовлення сопілок новітньої конструкції «Душа співає голосом сопілки» (К., 2006), низки поетичних збірок.