Кондрашов Сергій Миколайович
КОНДРАШО́В Сергій Миколайович (27. 11. 1957, х. Верхні Дуби Ростов. обл., РФ) — живописець, графік. Заслужений художник України (2007). Член НСХУ (1992). Закін. Ворошиловгр. художнє училище (нині Луганськ, 1981), Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1989; викл. П. Білоусов, Є. Мойсеєнко, П. Фомін). Відтоді — у Луганську. На творчій роботі. Від 2010 — професор кафедри дизайну Луган. університету. Учасник всесоюз., всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 1987. Персон. — у Луганську (1992, 1997, 2003, 2005, 2007), Ростові-на-Дону (РФ, 1996), Києві (2003). У реаліст. стилі створює пейзажі, портрети, натюрморти, темат. картини. Окремі роботи зберігаються у Дніпроп., Луган., Севастоп. ХМ, Держ. музеї-заповіднику М. Шолохова (станиця Вешенська, РФ), Музеї краєзнавства у м. Ростов-на-Дону.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Бабуся Нюра» (1988), «Сон», «Гілка яблуні» (обидва — 1989), «Маки», «Гранати» (обидва — 1991), «Маргарита» (1995), «Зима» (1996), «Іра», «Вешенський козак» (обидва — 1997); живопис — «Дон 1918 року» (1989), «Дівчинка з кульбабкою», «Пам’ятаю все», «Мої рідні» (усі — 1990), «Ранок», «Тривожні часи» (обидва — 1992), «Ностальгія», «Весна прийшла», «Сухі соняшники», «Дощ» (усі — 1993), «Вересень» (1994), «Осінь» (1996), «Вічність», «Дике поле», «Вахмістр» (усі — 1997), «Шепіт» (1998), «Ромашки» (1998; 2001), «М. Шолохов», «Свіжий вітер», «Світ тіней», «Вічний поклик» (усі — 1999), «Зимове вікно» (2000), «Літній вечір», «Рідні простори» (обидва — 2001), «Перший сніг», «Самотність», «Снігопад», «Золота осінь» (усі — 2002), «Тиша» (2002; 2012), «Цикламени» (2003), «Сонце сідає», «Сороки» (обидва — 2010), «Блакитні далі», «Осінній мотив» (обидва — 2011), «По хліб», «Зима починається» (обидва — 2012).
Рекомендована література
- Капканець А. До вічних джерел краси // ОМ. 2002. № 4.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
