Конечний Фелікс-Кароль
КОНЕ́ЧНИЙ Фелікс-Кароль (Koneczny Feliks Karol; 01. 02. 1862, м. Краків, Польща — 10. 02. 1949, там само) — польський історик та історіософ. Доктор габіліт. (1920), професор (1922). Закін. Яґеллон. університет у Кракові (1888). Вивчав архіви Ватикану (1889–90). Працював бібліотекарем, архівістом, водночас уміщував публікації в часописах «Czas», «Głos Narodu», «Świat Słowiański» (був його ред.) та ін. Від 1919 — в Університеті С. Баторія (Вільно, нині Вільнюс): 1922–29 — завідувач кафедри Сх. Європи. Розглядав історію як систему цивілізацій, що взаємодіють між собою, при цьому особл. місце відводив зх. (катол.) цивілізації, яку протиставляв сх. цивілізаціям. Вважав польс. культуру найціннішою складовою катол. цивілізації. У істор. працях проповідував культуртрегер. місію польс. шляхти на укр. землях напередодні створення сх.-слов’ян. держави — Київ. Русі, заперечував прогресивну роль козацтва в історії українського народу, Визв. війну під проводом Б. Хмельницького зображував як грабіжниц. походи черні, інспіров. Осман. імперією з метою послаблення Речі Посполитої.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Jagiełło i Witold. Lwów, 1893; Dzieje Rosji. Т. 1–2. Wilno, 1917; 1929; O pierwotnej polskości Ziemi Chełmińskiej i Rusi Czerwonej. Warszawa, 1920; Polskie Logos a Ethos. Roztrząsanie o znaczeniu i celu Polski. T. 1–2. Poznań, 1921; O wielości cywilizacyj. Kraków, 1935.
Завантажити статтю
