КО́НІ Анатолій Федорович (Кони Ана­­толий Фёдорович; 28. 01(09. 02). 1844, Санкт-Пе­тербург — 17. 09. 1927, Ленін­град, нині Санкт-Пе­тербург) — російський право­знавець. Його мати актриса І. Юрʼєва походила із Полтавської губернії. Від 1861 на­вчався на фізико-математичному факультеті Санкт-Пе­тербурзького університету. Після його закри­т­тя 1865 закінчив юридичний факультет Московського університету зі ступенем кандидата наук за дослідже­н­ням «О не­­обходимой обороне». Роз­почав під­готовку до професорського зва­н­ня на кафедрі кримінального права, однак через заборону закордон­них від­ряджень пере­йшов на роботу до судових установ, зокрема 1867–70 був товаришем прокурора у Харкові. Від 1871 — прокурор, від 1877 — голова Санкт-Пе­тербурзького окружного суду. 1878 під його головува­н­ням від­бувся резонансний процес над В. Засулич за звинуваче­н­ням у замаху на градоначальника Санкт-Пе­тер­бур­га Ф. Трепова. К. під­писав випра­вдальний вердикт присяжних, за що пере­ведений на посаду голови цивільного департаменту Санкт-Пе­тербурзької судової палати. Від 1885 — обер-прокурор кримінального касаційного департаменту. 1888 керував роз­­­слідува­н­ням об­ставин аварії ім­­ператорського потяга по­близу станції Бірки Зміївського повіту Харківської губернії (нині смт Нововодолазького ра­йону Харківської області), 1894 — загибелі пароплава «Володимир» по­близу Одеси. Засуджував каральну політику царського режиму, об­стоював принцип незалежності суд­дів від влади, закликав поважати людську гід­­ність на судових процесах. Сучасники від­значали блискучий ораторський стиль К. 1890 Харківський університет присвоїв йому ступінь доктора кримінального права за сукупністю праць (без захисту дисертації). Обра­ний почесним членом Санкт-Пе­тербурзької Академії Наук у галузях юриспруденції (1896) і літератури (1900), почесним членом Московського університету (1892). У 1907–17 — член Державної ради Російської імперії, 1918–22 — професор Петро­градського університету (нині Санкт-Пе­тербург). 1919 заарештований Всеросійською над­звичайною комісією, звільнений за клопота­н­ням Наркомосу. 1924 з нагоди його 80-річчя від­булися урочис­ті збори РАН. Був зна­йомий із Л. Толстим, І. Тургенєвим, А. Че­­ховим, В. Короленком, М. Савіной, товаришував із І. Гончаровим, І. Рєпіним, К. Станіславським, В. Не­­ми­ровичем-Данченком, К. Чуковським та ін., про багатьох з яких написав нариси.