КОНОВА́Л Олексій Григорович (27. 01. 1933, с. Петрівці Миргородського р-ну, нині Полтавської обл.) — журналіст, громадсько-політичний діяч. Від 1943 — на еміграції. У Німеч­чині закінчив українську гімназію (1947–50 — член «Пласту»), пере­бував у таборах для пере­міщених осіб в Ельванґені та Новому Ульмі. 1950 пере­їхав до США. Від 1951 — член, згодом — голова осередку в Чикаґо Обʼ­єд­наного демократичного українського моло­­ді у США. 1954–57 служив у час­­тинах армії США, роз­ташованих у Німеч­чині, 1960 закінчив Іл­лінойський тех­нологічний ін­ститут. Працював на виробництві. Від 1967 — член, 1970–90 — генеральний секретар ЦК, 1995–2000 — голо­ва УРДП. Член дирекції Фундації імені І. Багряного та видавництва «Україн­ські вісті». Зібрав і систематизував рукописний архів І. Багряного, уклав збірки його статей, памфлетів, есеїв під на­звою «Публіцистика» (1996); збірки вокальних творів Г. Китастого «Вставай, народе!» (1996) та збірки «Збірник УРДП–УДРП: матеріали і документи» (1997; усі — Київ). Входив до складу редколегій журналів «Молода Україна» (1960–73) і «Нові дні» (1974–93). У 1974–80 — викладач, 1980–85 — директор школи україно­знавства у Чикаґо.