КОНОНЕ́НКО Василь Андрі­йович (16. 08. 1929, с. Германівка Обухівського р-ну, нині Київської обл.) — графік, майстер художнього обробле­н­ня дерева. Член НСЖУ (1986). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1990). Бронзова медаль ВДНГ СРСР (Мос­ква, 1981). Дипломи всесоюзних і всеукраїнських конкурсів кращих ви­дань з художнього оформле­н­ня та полі­графічного викона­н­ня. Закінчив Київське училище прикладних мистецтв (1951), Львівський полі­графічний ін­ститут (1961). Від 1951 працював май­стром Мо­­лотовського гірського промислового училища № 1 (нині м. Перм); від 1952 — май­стром виробничого на­вча­н­ня групи столя­рів-червонодеревників Свердловського художнього училища № 42 (нині м. Єкатеринбург; обидва — РФ); у Києві: від 1954 — викладач інкрустації та різьбле­н­ня на дереві ху­­дожнього ремісничого училища № 16; від 1959 — на­вчальний майстер архітектурного факультету художнього ін­ституту; у видавництвах: старший художній редактор «Держполітвидав» (1961–65) та «Мистецтво» (1965–66); старший художній редактор, завідувач екс­периментальної ре­­дакції видавництва «Дні­про» (1966–89). Художній редактор і художник книг: «Ой люлі, люлі, моя дитино» Р. Ска­­лецького (1964), «Меч Арея» І. Бі­­лика (1972), «Твори» (т. 1–5, 1978–79; 1984–85) і «Кобзар» (1980; 1982; 1983–86) Т. Шевченка, «Сонети» І. Франка (1984), «Революція іде» П. Тичини (1987), «Літопис руський» (1989, спів­­авт.), «З глибин. Гравюри українських старо­друків XVI–XVIII ст.» (1990); серійних ви­дань «Вершини світового письменства» (1960–90), «Мудрість народна» (1969–91), «Радуга» (1986–88; усі — Київ).