КОНОНЕ́НКО Віктор Іванович (12. 08. 1937, с. Воскресенка, нині Приазовського ра­йону Запорізької обл.) — право­знавець. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 2002, 2007). Закінчив Харківський юридичний ін­ститут (1963). Від­тоді працював у судових органах Криму; від 1971 — за­ступник начальника від­ділу юстиції Кримського облвиконкому; 1979–89 — суддя Верховного Суду УРСР; 1989–92 — суддя Верховного Суду СРСР; від 1993 — суддя, від 1996 — за­ступник голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України; від 2002 — головний науковий консультант НАПрНУ. Від 1992 був консультантом Комісії Верховної Ради України з питань законодавства і закон­ності. Зробив значний внесок у роз­робле­н­ня Концепції судово-правової реформи та під­готовку низки Законів України, зокрема «Про статус суд­дів», «Про адвокатуру» (обидва — 1992), «Про органи суд­дівського самоврядува­н­ня», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну від­повід­альність суд­дів судів України» (обидва — 1994). Досліджує пита­н­ня адміністративного, кримінального і кримінально-процесуального законодавства. Автор спогадів «Особое мнение: записки судьи» (2009), спів­автор книги «Не місце серед живих: факти і роз­думи» (2010; обидві — Київ), присвяченої про­блематиці смертної кари.