Кононенко Віктор Іванович

КОНОНЕ́НКО Віктор Іванович (12. 08. 1937, с. Воскресенка, нині Приазов. р-ну Запоріз. обл.) — правознавець. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 2002, 2007). Закін. Харків. юрид. інститут (1963). Відтоді працював у судових органах Криму; від 1971 — заступник нач. відділу юстиції Крим. облвиконкому; 1979–89 — суддя Верхов. Суду УРСР; 1989–92 — суддя Верхов. Суду СРСР; від 1993 — суддя, від 1996 — заступник голови Судової палати у кримінал. справах Верхов. Суду України; від 2002 — гол. наук. консультант НАПрНУ. Від 1992 був консультантом Комісії ВР України з питань законодавства і законності. Зробив знач. внесок у розроблення Концепції судово-правової реформи та підготовку низки Законів України, зокрема «Про статус суддів», «Про адвокатуру» (обидва — 1992), «Про органи суддівського самоврядування», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» (обидва — 1994). Досліджує питання адм., кримінал. і кримінал.-процесуал. законодавства. Автор спогадів «Особое мнение: записки судьи» (2009), співавтор кн. «Не місце серед живих: факти і роздуми» (2010; обидві — Київ), присвяч. проблематиці смерт. кари.

Літ.: Олефиренко В. В. Дорогу осилит идущий. Невымышленная история о Судье Викторе Кононенко. К., 2006.

Н. І. Моісеєнко