КОНОНЕ́НКО Владислав Іларіонович (04. 02. 1930, Полтава — 05. 08. 2003, Харків) — лікар. Син І. Кононенка. Доктор медичних наук (1971), професор (1976). Заслужений діяч науки і техніки України (1993). На­вчався у Львівському медичному ін­ституті (1948–49), закінчив Харківський медичний ін­ститут (1954), де й працював від 1958. У 1972–73 — завідувач від­ділу тривалої консервації органів і тканин Ін­ституту про­блем кріобіо­логії і кріомедицини АН УРСР (Харків); від 1974 — у Харківській медичній академії післядипломної освіти: 1975–2003 — засновник і завідувач кафедри судово-медичної екс­пертизи. Наукові дослідже­н­ня: морфологія саден і трупних плям, встановле­н­ня давності на­ста­н­ня смерті, вогнепальні рани.