Кононенко Григорій Йосипович

КОНОНЕ́НКО Григорій Йосипович (13. 03. 1938, с. Золота Нива, нині с-ще Великоновосілків. р-ну Донец. обл. — 05. 05. 2006, Київ) — режисер, художник театру, актор, сценарист, педагог. Батько А. Ко­­ноненко. Доц. (1996). Народний артист УРСР (1979). Закін. Харків. інститут мистецтв (1965; викл. Ф. Алексан­дрін). 1964–69 — реж.-постанов­ник Харків. укр. драм. театру ім. Т. Шевченка. 1969 заснував Дніпроп. укр. ТЮГ ім. Ленін. ком­сомолу (нині Дніпроп. укр. молодіж. театр), у якому відтоді до 1984 працював гол. реж., художником-постановником, сценаристом; водночас 1972–82 — керівник актор. курсу Дніпроп. театр. училища; 1984–88 — гол. реж. Київ. театру рос. драми ім. Лесі Українки; за сумісн. від 1985 — у Київ. університеті театру, кіно і телебачення: 1999–2006 — проф. 2-ї каф. актор. мистецтва і режисури драми. Режисер. манері К. були при­таманні гостра сатиричність, тонкий гумор, іронія, що перепліталися з ніжністю та відкриттям незвичайного; його постановкам властиві піднесеність дум­ки, громадян. пристрасть. Був актором широкого діапазону, надзвичайно харизматич., гострохарактер., схильним до фар­сового та ґротескового вирішен­ня малюнку ролі із динаміч. манерою виконання. Поставив низ­ку вистав за влас. сценаріями: «Салют» (1972), «Тяжка кров» (1982; обидві — сценографія) за Ю. Яковлєвим, «Репортаж, писаний під шибеницею» за Ю. Фу­­чиком (1973; диплом 1-го ступеня Міністерства культури СРСР і Всерос. театр. товариства на фестивалі Чехо­словац. драматургії, 1973), «Комуніст» за Є. Габриловичем (1976; диплом 1-го ступеня Міністерства культури УРСР, 1976). У Дніпроп. укр. молодіж. театрі виховав пле­яду відомих акторів, які одержали визнання насамперед завдяки грі у виставах К. Серед учнів — В. Більченко, А. Бобер, О. Ширяєва. До 70-річчя від дня народж. видано кн. спогадів «Те­­атр Григорія Кононенка» (Дн., 2008).

Вистави: «Антігона» Софокла (1963, сценографія), «Скарби Флінта» Ю. Ос­­носа за Р. Стівенсоном (1970), «Бурею народжений» Ю. Принцева (сценографія), «Недоук» Д. Фонвізіна (обидві — 1971), «Божественна комедія» Я. Дрди, І. Штока (1973), «У списках не значився» за Б. Васильєвим (1974), «На всякого мудреця доволі простоти» О. Ос­­тровського (1977), «Зупиніть Малахо­ва!» за В. Аграновським (1978, сценографія), «Я прийшов дати вам волю» за В. Шукшиним (1980; диплом Міністерства культури УРСР, 1980), «Річард ІІІ» В. Шек­­спіра (1991).

Ролі: Хлестаков, Плюшкін («Ревізор», «Мертві душі» М. Гоголя), Гамлет (од­­нойм. трагедія В. Шекспіра), Мітчелл Браун («Вранці в день святого Пат­­рі­ка» за Ш. Армстронґ, 1970, реж. О. Ан­­дреєв, телевистава); у кіно — Барон фон Фосс («В’язні Бомона», 1970, реж. Ю. Лисенко), Анатольєв («Минуле по­­вернути», 1988, реж. В. Харченко, В. Па­­ращук).

Літ.: Шелихова Н. Театр на пятом этаже // Днепр. правда. 1969, 26 окт.; Григорий Кононенко: «На сцене — Сте­­пан Разин» / [Интервью с Н. Салько­вым] // Там само. 1980, 26 янв.; Степа­ненко К. Второе отцовство // Театр. жизнь. 1982. № 6.

В. П. Макогонова

Основні ролі

Хлестаков, Плюшкін («Ревізор», «Мертві душі» М. Гоголя), Гамлет (од­­нойм. трагедія В. Шекспіра), Мітчелл Браун («Вранці в день святого Пат­­рі­ка» за Ш. Армстронґ, 1970, реж. О. Ан­­дреєв, телевистава); у кіно — Барон фон Фосс («В’язні Бомона», 1970, реж. Ю. Лисенко), Анатольєв («Минуле по­­вернути», 1988, реж. В. Харченко, В. Па­­ращук).

Основні вистави

«Антігона» Софокла (1963, сценографія), «Скарби Флінта» Ю. Ос­­носа за Р. Стівенсоном (1970), «Бурею народжений» Ю. Принцева (сценографія), «Недоук» Д. Фонвізіна (обидві — 1971), «Божественна комедія» Я. Дрди, І. Штока (1973), «У списках не значився» за Б. Васильєвим (1974), «На всякого мудреця доволі простоти» О. Ос­­тровського (1977), «Зупиніть Малахо­ва!» за В. Аграновським (1978, сценографія), «Я прийшов дати вам волю» за В. Шукшиним (1980; диплом Міністерства культури УРСР, 1980), «Річард ІІІ» В. Шек­­спіра (1991).

Рекомендована література

1. Шелихова Н. Театр на пятом этаже // Днепр. правда. 1969, 26 окт.;
   Google ScholarInternet
2. Григорий Кононенко: «На сцене — Сте­­пан Разин» / [Интервью с Н. Салько­вым] // Там само. 1980, 26 янв.;
   Google ScholarInternet
3. Степа­ненко К. Второе отцовство // Театр. жизнь. 1982. № 6.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю