КОНОНЕ́НКО Григорій Йосипович (13. 03. 1938, с. Золота Нива, нині селище міського типу Великоновосілківського ра­йону Донецької обл. — 05. 05. 2006, Київ) — режисер, художник театру, актор, сценарист, педагог. Батько А. Ко­­ноненко. Доцент (1996). Народний артист УРСР (1979). Закінчив Харківський ін­ститут мистецтв (1965; викл. Ф. Алексан­дрін). 1964–69 — режисер-по­становник Харківського українського драматичного театру імені Т. Шевченка. 1969 заснував Дні­провський український ТЮГ імені Ленінського комсомолу (нині Дні­провський український молодіжний театр), у якому від­тоді до 1984 працював головним режисером, художником-по­становником, сценаристом; водночас 1972–82 — керівник акторського курсу Дні­провського театрального училища; 1984–88 — головний режисер Київського театру російської драми імені Лесі Українки; за сумісництвом від 1985 — у Київському університеті театру, кіно і телебаче­н­ня: 1999–2006 — професор 2-ї кафедри акторського мистецтва і режисури драми. Режисерській манері К. були при­таман­ні гостра сатиричність, тонкий гумор, іронія, що пере­пліталися з ніжністю та від­кри­т­тям не­звичайного; його по­становкам властиві під­несеність дум­ки, громадянська пристрасть. Був актором широкого діапазону, над­звичайно харизматичним, гострохарактерним, схильним до фар­сового та ґротескового вирішен­ня малюнку ролі із динамічною манерою викона­н­ня. По­ставив низ­ку ви­став за власними сценаріями: «Салют» (1972), «Тяжка кров» (1982; обидві — сцено­графія) за Ю. Яковлєвим, «Репортаж, писаний під шибеницею» за Ю. Фу­­чиком (1973; диплом 1-го ступеня Міністерства культури СРСР і Всеросійського театрального товариства на фестивалі Чехо­словацької драматургії, 1973), «Комуніст» за Є. Габриловичем (1976; диплом 1-го ступеня Міністерства культури УРСР, 1976). У Дні­провському українському молодіжному театрі виховав пле­яду ві­домих акторів, які одержали ви­зна­н­ня насамперед завдяки грі у ви­ставах К. Серед учнів — В. Більченко, А. Бобер, О. Ширяєва. До 70-річчя від дня народже­н­ня ви­дано книгу спогадів «Те­­атр Григорія Кононенка» (Дн., 2008).