КОН­СТАНТИ́НОВСЬКИЙ Ілля (Constantinovschi Ilia; 21. 05. 1913, селище Вилкове Ізмаїльського пов. Бес­сарабської губ., нині Кілійського р-ну Одеської обл. — березень 1995, Москва) — румунський письмен­ник, пере­кладач. Член Спілки письмен­ників РФ (1955). Закінчив юридичний факультет Бухарестського університету (1936). Мешкав у Москві. Друкував твори румунською (від 1930) та російською (від 1940) мовами. Під псевдонімом Кон­стантін Вилкован опублікував ста­т­тю про Т. Шевченка «Un mare poet al Ţărănimіі» — «Великий поет селянства» // «Adevărul literan şi artiştic», 1939, 12 martie. Автор збірки нарисів «Гитлер в Ру­мы­нии» (1941); автобіо­графічної трилогії про комуністичне під­пі­л­ля 1930-х років у Румунії — повісті «Первый арест» (1960; 1965), романів «Воз­вращение в Бухарест» (1963; разом із 1 частиною — 1975) і «Цепь» (1969); повісті про голокост у Польщі та Румунії «Срок давно­сти» (1966), белетристичної біо­графії «Караджале» (1970); дорожніх нарисів «Книга странс­твий» (1972); збірки документальних оповідань «Города и судьбы» (1979) і «Книга памяти» (1982); збірки повістей «Время и судьбы» (1988); повісті «Московская улица. Ваша явка обязательна» (спів­автор); книги «Как све­ча от свечи…: Опыт био­графичес­кой мысли» (обидві — 1990), «Тай­­на Земли обетован­ной» (1991; усі — Москва); роману «Судный день. Исповедь советского еврея» (Иерусалим, 1990). Пере­клав деякі твори класиків румунської літератури, зокрема М. Себастьяна.