КОН­СТАНТИ́НОВСЬКИЙ Ілля (Constantinovschi Ilia; 21. 05. 1913, с-ще Вилкове Ізмаїл. пов. Бес­сараб. губ., нині Кілій. р-ну Одес. обл. — березень 1995, Москва) — ру­­мунський письмен­ник, пере­кладач. Член СП РФ (1955). Закін. юрид. факультет Бухарест. університету (1936). Мешкав у Москві. Друкував твори румун. (від 1930) та рос. (від 1940) мовами. Під псевд. Кон­стантін Вилкован опублікував ста­т­тю про Т. Шевченка «Un mare poet al Ţărănimіі» — «Великий поет селянства» // «Adevărul literan şi artiştic», 1939, 12 martie. Автор зб. нарисів «Гитлер в Ру­мы­нии» (1941); автобіогр. трилогії про комуніст. під­пі­л­ля 1930-х рр. у Румунії — повісті «Первый арест» (1960; 1965), романів «Воз­вращение в Бухарест» (1963; разом із 1 ч. — 1975) і «Цепь» (1969); повісті про голокост у Польщі та Румунії «Срок давно­сти» (1966), белетриз. біо­графії «Караджале» (1970); дорож. на­рисів «Книга странс­твий» (1972); зб. докум. оповідань «Города и судьбы» (1979) і «Книга памяти» (1982); зб. повістей «Время и судьбы» (1988); повісті «Московская улица. Ваша явка обязательна» (спів­автор); кн. «Как све­ча от свечи…: Опыт био­графичес­кой мысли» (обидві — 1990), «Тай­­на Земли обетован­ной» (1991; усі — Москва); роману «Судный день. Исповедь советского еврея» (Иерусалим, 1990). Пере­клав деякі твори класиків румун. літ-ри, зокрема М. Себастьяна.