Константинопольська православна церква

КОНСТАНТИНО́ПОЛЬСЬКА ПРАВОСЛА́ВНА ЦЕ́РКВА  — автокефальна православна Церква, якій традиційно відводять перше місце в структурі все­ленського православ’я. Утвор. у 2-й чв. 4 ст. на базі столич. єпархії Візант. імперії з центром у Константинополі (нині Стамбул), що й обумовило провідне значення місц. єпископа (у пра­вослав. світі його вважають «пер­шим серед рівних»). Від 451 К. П. Ц. очолює патріарх, влада якого на кер. ін. автокефал. пра­вослав. церков не поширюється. Позиції К. П. Ц. особливо зміцніли в 7 ст., коли тер. ін. сх. патріархій завоювали араби. У 9– 10 ст. поширила візант. християнство в Сх. та Пд.-Сх. Європі, зокрема на тер. Київ. Русі. Однак від кін. 11 ст. вплив Констан­тинополя у вселен. православ’ї почав занепадати, спочатку під тиском хрестоносців, а згодом — унаслідок тривалої турец. експансії. Нині у її структурі — 6 архі­єпархій, 8 Церков, 18 митрополій. На тер. Туреччини К. П. Ц. має 5 єпархій. У юрисдикції Цер­кви перебувають св. г. Афон у Греції, Крит., Естон. і Фінлянд. Автономні Православні Церкви. 1990 відбулося поєднання із Вселен. Патріархією УПЦ у Канаді, 1995 — УПЦ у США. Кадри духовенства і богословів готують у Вищій богослов. школі та академії. При патріархові (нині — Варфоломій І (Ахронтоніс)) функ­ціонують Священ. Синод і заг.-церк. робочі комісії. Офіц. друк. орган — ж. «Ортодоксія». К. П. Ц. входить до складу Всесвіт. Ради Церков. Нині відбувається проти­стояння між К. П. Ц. і Моск. Патріархатом, зумовлене небажан­ням останнього надати автокефалію чи автономію існуючим у ньому нац. церк. об’єднанням. РПЦ прагне всіляко обмежити вплив К. П. Ц. у православ. світі, створюючи з цією метою різні міжцерк. коаліції.

Завантажити статтю