КО́НСУЛОВ Анатолій Дмитрович (31. 10. 1924, Київ — 28. 01. 1986, Мос­ква, похований у Львові) — архітектор, дизайнер, графік, скульп­тор. Чоловік Музи, батько Наталії Консулових. Член Спілки архітекторів УРСР (1952). Заслужений архітектор УРСР (1976). Державна премія України ім. Т. Шев­ченка (1978). На­вчався у Московському архітектурному ін­ституті (1943–47), закінчив Львівских політехнічний ін­ститут (1948). Від­тоді пра­­цював у Львівській філії ін­ституту «Ді­промісто»; 1972–86 — доцент кафедри проєктува­н­ня інтерʼєру та меблів Львівського ін­ституту прикладного і декоративного мистецтва. Серед реалізованих про­єктів (у складі авторитетних колективів) — меморіальний комплекс «Пагорб Слави» (1948–52), Зелений театр у парку ім. Б. Хмельницького (1952–53), кавʼярня у Стрийському парку (1960-і роки), головні і виробничі корпуси ін­ститутів АН УРСР на вул. Наукова — фізико-механіки (1960–62), геофізики (1964), радіотехніки (1971–73), житловий мікрора­йон між вулицями Любінська, В. Терешкової (нині І. Виговського), 1-го Травня (нині Городоцька; 1957–64; створений з 5-поверхових панельних будинків з малометражними квартирами, перший подібного типу), житловий будинок на розі площі Я. Галана (нині Є. Петрушевича) і вул. Ш. Ру­­ставелі, № 1 (з оригінальними балюстра­дами балконів; 1965–67), готелі «Львів» на вул. 700-річчя Льво­ва (нині про­спект В. Чорновола; 1962–65) та «Дністер» на вул. Я. Матейка (1979–81) у Львові, курортний комплекс «Кришталевий палац» (1960–64), база від­починку спортивного клубу «Карпати» (1976) у м. Трускавець Львівської області. У 1960–70-х роках був одним із провід­них зодчих нової хвилі львівського функціоналізму. Приділяв багато уваги роз­вʼязан­ню про­блеми вза­ємо­дії архітектури та монументальної скульп­тури. Виконав архітектурні частини памʼятників І. Франку в м. Дрогобич Львівська обл. (1966, спів­­автор Я. Новаківський, скульп­тори Е. Мисько, В. Одрехівсь­кий, Я. Чайка), бійцям Першої кін­ної армії у смт Олесько Буського ра­йону Львівська обл. (1975, скульп­тори В. Борисенко, К. Маєвсь­кий, кон­структор Г. Шевчук; 32-метр. діагональ мідних вершників, схо­плених у стрімкому русі, тримається лише на одній опорі, що справляє враже­н­ня дивовижної лег­­кості та динамізму), І. Федорову у Львові (1977, скульптори В. Борисенко, В. Подольський), хотинським пов­станцям 1919 у м. Хо­­тин Чернівецька обл. (1978, скульп­­тори В. Борисенко, Й. Садовсь­кий). За­ймався дизайном, про­єктував меблі, світильники тощо. 1962 роз­робив модель телевізора з обертовим екраном. Як графік виконав числен­ні серії рисунків (акварель, сепія, туш), пере­важно архітектурні краєвиди, замальовки міських споруд і па­­мʼятників народного будівництва (серія «Де­­ревʼяні українські цер­­кви», 1971–72). Серед його крає­видів Льво­ва — рисунки «Каплиця Боїмів», «Успенська церква», «Мадон­на перед костелом св. Антонія», «Костел св. Марії-Маґ­­далини», «Фонтан на площі Міц­­кевича» (усі — 1955), «По­двірʼя Королівського арсеналу», «Кос­тел бернардинів», «Костел св. Миколая», «Площа Міцкевича» (усі — 1985). Проєктній та образо­творчій графіці К. притаман­ні лаконічність і точ­ність пропор­цій, виняткове від­чу­т­тя мас­штабу та простору.