Контекст

Визначення і загальна характеристика

КОНТЕ́КСТ (від лат. contextus — тісний звʼя­зок, зʼ­єд­на­н­ня) — сукупність об­ставин, від яких залежать значе­н­ня або сенс будь-якого знака, вислову, текс­ту, дії; уривок текс­ту із закінченою думкою, який дає можливість точно ви­значити смисл окремого слова чи виразу. У випадку словес. знаків (висловів і текс­тів) роз­різняють лінгвіст. та позалінгвіст. (ситуатив.) К. Лінгвіст. К. — текст, у якому побутує будь-який вислів (слово, фраза, частина текс­ту) і з нього випливає значе­н­ня вислову. Коли говорять, що в даному К. даний вислів має таке-то значе­н­ня, мають на увазі ту частину текс­ту, яка впливає на значе­н­ня вислову. Позалінгвіст. (ситуатив.) К. — об­ставини (неартикульов. пере­д­умови, традиції, конвенції, мова тощо), від яких залежить значе­н­ня вислову чи текс­ту. Жест як знак набуває значе­н­ня тільки з урахува­н­ням ситуацій, за яких хтось вказує на щось. Сенс окре­мих фраз, формулювань, ідей, текс­тів, як правило, змінюється у звʼязку зі зміною су­спільно-істор. ситуації. Живучість текс­тів залежить від того, на­скільки їм притаман­ний певний сенс, який не вичерпується їхньою «вписаністю» в дану су­спільно-істор. ситуацію; одначе актуалізувати текст можна тільки шляхом його «деконтекс­туалізації» і на­ступ. його «реконтекс­туалізації», тоб­то такого його пере­тлумаче­н­ня, яке до­зволяє текс­ту «працювати» в новій су­спільно-істор. си­­туації (цей процес описав П. Ри­­кер). Роль К. залежить від особливостей даної сфери діяльності. Роз­вʼяза­н­ня теор. проб­леми не залежить без­посередньо від си­­туатив. К. (якщо це роз­вʼяза­н­ня не стає практ. про­блемою для даної особи чи групи осіб): в який би час і в якій би ситуації теор. про­блема не була роз­вʼя­зана, це оцінюють як досягне­н­ня. Роз­вʼяза­н­ня практ. про­блеми суворо привʼязане до певної практ. ситуації (обмеженої в часі): невчасне роз­вʼя­зан­ня практ. про­блеми часто означає нероз­вʼяза­н­ня про­блеми вза­­галі. Що­правда, різні практ. зав­да­н­ня ма­­ють неоднаковий «за­­пас» часу для свого роз­вʼязан­ня: широкомас­штабні сусп. реформи, як правило, роз­рах. на істор. пер­спективу, одначе зво­­ліка­н­ня може мати дуже негативні наслідки, часто такі, що їх важко компенсувати. Увага філософів до К. зросла у звʼязку з т. зв. лінгвіст. поворотом у філософії та інтенсив. роз­витком семіотич. дослідж. Заг.-прий­ня­тим стало контекс­туал. ви­значе­н­ня терміна (на від­міну від класич. способів ви­значе­н­ня), впроваджене завдяки операціоналізму. У філософії 20 ст. зʼявився особливий напрям — контекс­туалізм, що ви­знає вирішал. роль лінгвіст., су­спільно-істор. та культур. К. у ро­зумін­ні явищ, текс­тів, понять, ідей, цін­ностей.

В. С. Лісовий

Завантажити статтю