Контний Петро Йосипович

КО́НТНИЙ Петро Йосипович (15. 10. 1895, с. Дуб’є, нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 07. 08. 1947, Львів) — етно­лог, ботанік, громадський діяч. Навч. на теол. факультеті Львів. університету (1915–19), звідки був відрахов. після судового процесу, на якому його звинувачено у держ. зраді та співпраці з укр. владою під час укр.-польс. війни 1918–19. Брав участь у рад.-польс. війні 1920, служив капеланом у польс. війську. 1921–25 продовжив навч. на філос., згодом — природн.-ма­тем. ф-тах Львів. університету; водночас з навч. працював асист. каф. палеонтології Університету. Захистив дис. «Piд Opellia в юрських утвореннях Польщі». Вивчав архаїчні форми пастушого життя в Карпатах, був провід. знавцем Гуцульщини у міжвоєн. період. Від 1922 здійснив низку експедицій у Сх. Карпати, згодом — у Болгарію, Югославію, Румунію; 1930–34 — подорож до Австрії, Угорщини, Італії, Єгипту, Греції. Досліджував також екон. історію та географію Карпат, становище євреїв у м-ках Гуцульщини, питан­ня картографії (кадастрування, розмежування громад), історію медицини (використання мінерал. джерел, епідемії на тер. Га­личини). Результати цих дослідж. узагальнив у працях «Studja nad przeszłości Huculszczyzny» (1934), «Cholera w Królewstwie Polskim w 1837–1838», «Problemy ochrony przy­rody w społeczeństwie ukraiń­skiem» (обидві — 1935). У 1926–39 та 1941–44 працював спеціалістом з питань суспільно-екон. від­носин для вивчення перспектив вкладання коштів у полонинне госп-во Карпат Львів. відділ. Держ. с.-г. банку. У 1920–30-х рр. у період. вид. («Kurjer lwowski», «Gazeta poranna», «Bunt młodych», «Діло» та ін.) виступав на захист природи, традиц. культури Гуцульщини, доводив необхідність розвитку туризму на її теренах, від 1932 вів постійні турист. рубрики у львів. газетах. Брав участь у створенні карпат. тисового заповідника в с. Княж­двір (нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл.). Член низки наук. і куль­тур. т-в, зокрема Польс. матем. товариства, Товариства приятелів Гуцульщини, Малопольс. мислив. товариства. 1934 вис­ту­пав проти закриття вищої ліс. (Львів) та рільн. (Дубляни) шкіл, 1935 — Архіву кадастр. карт. З ініціативи К. у Терноп. воєвод­стві створ. перший в Україні і Польщі шкіл. заповідник (1933), заповідник на г. Яйце та Жулицька (побл. м. Золочів, нині Львів. обл.); організовано вистав­ку ки­лимів кооперативу «Гуцул. мистецтво» (Львів, 1930). У 1934 віднайшов низку документів Францискан. метрики (важливе джерело з історії Гуцульщини 17–19 ст.), які вважали втраченими, 1937 — значну частину ар­хіву фундації графа С. Скарбека. 1939–41 та 1945–47 — рефе­рент Природн. музею у Львові. Під впливом К. польс.-укр. відносинами зацікавився Є. Ґедройц. Значна кількість праць (зокрема монографія «Полонини Гуцульщини» та «Атлас поло­нини Гуцульщини») залишилася у рукописах.

Завантажити статтю