Конторович Олексій Емільович

КОНТОРО́ВИЧ Олексій Емільович (28. 01. 1934, Харків) — фахівець у галузі геології нафти і газу, органічної геохімії, математичної геоло­гії. Доктор геолого-мінералогічних наук (1969), професор (1971), академік РАН (1991). Заслужений діяч науки Респ. Саха (2011). Державна премія РФ у галузі н. і т. (1994), премії Уряду РФ (2002), ім. І. Губкіна АН СРСР (1974, 1984). Державні нагороди СРСР. Ордени Пошани (2000) та «За заслуги перед Вітчизною» 4-го (2004) і 3-го (2009) ступ. Бать­ко К. працював на Харків. фіз.-фар­мацевт. заводі, 1937 ре­прес., 1956 реабіліт. На поч. війни разом з матірʼю та се­строю еваку­йов. у Сибір. Закін. Томсь­кий університет (РФ, 1956), де від­тоді й працював. 1958–89 — у Сибір. НДІ геології, геофізики та мінерал. сировини: 1962–68 — зав. лаб. органіч. геохімії, 1968–75 — завідувач від­ділу геохімії осад. утворень, 1975–77 — завідувач від­ділу формува­н­ня родовищ нафти і газу, 1977–85 — завідувач від­ділу гео­­логії нафти і газу та пер­спектив. планува­н­ня, 1985–86 — завідувач від­ділу органіч. геохімії, 1986–87 — завідувач від­ділу методики роз­відки нафт. і газових родовищ, 1987–89 — за­ступник директора з наук. ро­­боти; водночас 1987–89 — за­ступник ген. дир. НВО «Сибгео»; від 1989 — в Обʼ­єд­наному ін­ституті геології, гео­фізики і мінералогії Сибір. від­діл. РАН (усі — м. Новосибірськ): 1989–97 — за­ступник ген. дир. Обʼ­єд­на­ного ін­ституту, заст. дир. Ін­ституту геології і геофізики, 1997–2006 — директор-організатор Ін­ституту геології нафти і газу, 2006–07 — директор-організатор, від 2007 — наук. кер. Ін­ституту нафтогаз. геології та геофізики; водночас від 1971 — у Новосибір. університеті: від 1982 — проф., від 1988 — завідувач кафедри родовищ нафти і газу; від 2003 — проф.-консультант Томського університету та Томського політех. університету. Зробив знач. внесок у дослідж. зональності й еволюції нафтогазо­утворе­н­ня, від­кри­т­тя та наук. об­ґрунтува­н­ня нафтогазоносності докембрію, в роз­робле­н­ня методів діагностики та картува­н­ня нафто­утворювал. від­кладів, кількіс. про­гнозу нафтогазоносності, а також методів імітац. матем. моделюва­н­ня. Роз­­­робляє сценарії соц.-екон. роз­витку регіонів Сибіру в звʼязку з роз­витком паливно-енергет. ком­­плексу, під­вище­н­ня ефективності надрокористува­н­ня. Один з провід. авторів «Енергетичної стратегії Росії до 2020», «Енергетичної стратегії Росії до 2030», «Генеральної схеми роз­витку га­­зової галузі Росії на період до 2030», «Стратегії роз­витку нафтохімічної промисловості Росії до 2030». Молодший син К. — Во­­лодимир — д-р геол.-мінерал. н., очолює лаб. сейсмогеол. моде­люва­н­ня нафтогазонос. систем Ін­ституту геології нафти і газу Сибір. від­діл. РАН.

Завантажити статтю