Кубаля Людвік
КУБА́ЛЯ Людвік (Kubala Ludwik; 09. 09. 1838, с. Кам’яниця, нині Малопольс. воєводства, Польща — 30. 09. 1918, Львів) — польський історик. Батько Т. Кубалі. Дійсний член Краків, АМ (1903) і НТШ (1914). Почес. д-р Львів. університету (1918). Навч. у Яґеллон. університеті в Кракові (1857–58, 1861–62) та Віден. університеті (1858–61). Під час польс. повстання 1863–64 очолював поліцію повсталих у Кракові, за що засудж. до 5-ти р. ув’язнення. 1866 амністований імператором Австро-Угорщини. 1867 склав докторат з історії у Львів. університеті. Працював у гімназіях у Львові та м. Золочів (нині Львів. обл.); водночас від 1883 — зав. приват. б-ки Павліковських (Львів). Безуспішно намагався влаштуватися на роботу в Яґеллон. і Львів. університети та Львів. міський архів. Досліджував історію Польщі 17–18 ст., у контексті якої приділяв увагу вивченню історії укр. козацтва з використанням архів. матеріалів. Від 1881 публікував «Szkicy historyczny», які користувалися знач. популярністю, хоч і були розкритиковані істориками за неточності й використання сумнів. джерел. Під впливом його робіт Г. Сенкевич написав трилогію «Ogniem i mieczem», «Potop», «Pan Wołodyjowski». Президент Товариства шанувальників історії Львова (від 1906). Його ім’ям названо вулицю у Львові.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Stanisław Orzechowski i wpływ jego na rozwój i upadek Reformacji w Polsce. Lwów, 1870; 1906; Jerzy Ossoliński. Lwów, 1883. T. 1–2; Dzieła. Warszawa, 1923–24. T. 1–2.
Рекомендована література
- A. Kubiak. Badania nad dzejami wojskowości w twórczości Ludwika Kubali // Studia z dziejów polskiej historiografii wojskowej. T. 1. Poznań, 1975;
- Чорновол І. Військова історія Людвіка Кубалі // Львів. газ. 2005, 30 верес.
Завантажити статтю
Людина  (etnografiya).jpg)
