Корольов Сергій Павлович
КОРОЛЬО́В Сергій Павлович (30. 12. 1906(12. 01. 1907), Житомир — 14. 01. 1966, Москва) — конструктор ракетно-космічної техніки. Син П. Корольова. Академік АН СРСР (1958), двічі Герой Соц. Праці (1956, 1961), Ленін. премія (1957). Державні нагороди СРСР. Закін. буд. профес. школу в Одесі (1924), навч. на мех. факультеті авіац. відділення Київ. політех. інституту (1924–26). У 17-річ. віці спроектував планер К-5, який був офіційно рекомендов. до будування. Закін. Моск. вище тех. училище ім. М. Баумана (1930), успішно захистивши диплом. проект — легкий двоміс. літак СК-4 (кер. A. Туполєв), водночас 1927–30 навч. у школах планеристів та пілотів-майстрів тривалого польоту. Відтоді працював ст. інж. польот. випробувань у Центр. аерогідродинам. інституті (Москва), створив ракет. двигун ОР-1. Водночас від 1931 на громад. засадах співпрацював із Ф. Цандером у Групі вивчення реактив. руху при Т-ві сприяння обороні, авіац. та хім. буд-ві, на базі якої 1933 створ. Реактивний НДІ (у серпні того ж року випробувані перші рад. ракети на гібрид., а у жовтні — на рідкому паливах): спочатку був заст. нач. Інституту, очолював відділ крилатих ракет, а від 1937 — нач. групи ракет. апаратів. Відділ, яким керував К., 1938 розробив експерим. систему керованої ракет. зброї. Тоді ж, уперше в світі, він обґрунтував концепцію ракет. винищувача-перехоплювача, здатного за кілька хвилин досягти великої висоти. 27 червня 1938 заарешт., 27 вересня того ж року за звинуваченням у контррев. троцькіст. діяльності засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у колим. таборах (РФ). Після перегляду справи 1940 відправлений у ЦКБ-29 (т. зв. тюрем. типу), яким керував A. Туполєв, де брав участь у створенні авіац. ракет. установок. 1942–45 — заступник гол. конструктора двигунів у ДКБ НКВС СРСР у Казані, займався оснащенням серій. бойових літаків рідин. ракет. прискорювачами. У липні 1944 К. звільнено з-під арешту і доручено складати для випробувань ракети ФАУ-2 (А-4). Він удосконалив їх і досяг значно кращих результатів (напр., ракета Р-5 могла летіти із ядер. зарядом 1200 км). Від 1946 — гол. конструктор балістич. ракет далекої дії і нач. відділу № 3 НДІ-88, всі розробки якого були під грифом «цілком таємно». 1945–47 перебував у відрядженні в Німеччині для вивчення їхньої ракет. техніки. Від 1956 — керівник і гол. конструктор Ракет. центру, якому підпорядковувалася діяльність багатьох НДІ та КБ. 1957 здійснено запуск наддалекої міжконтинентал. багатоступінчастої балістич. ракети. З ім’ям К. пов’язаний початок ери освоєння людством косміч. простору. Під його керівництвом створ. більшість балістич. та геофіз. ракет, ракет-носіїв, а також пілотов. косміч. кораблів «Восток» (із першим у світі космонавтом Ю. Гагаріним) та «Восход», за допомогою яких уперше в історії виконано космічні польоти людини (1961) та здійснено вихід людини у відкритий косміч. простір (1965). Ракетно-космічні системи, розроблені під керівництвом К., дозволили здійснити запуски штуч. супутників Землі (1957) та Сонця (1961), польоти автоматич. міжпланет. станцій до Місяця (1959), Венери (1960), Марса (1964), здійснити м’яку посадку на поверхню Місяця (1966). У Житомирі та Москві встановлено пам’ятник, у м. Байконур (Казахстан) — погруддя К. Його іменем названо малу планету № 1855. Від 1970 діє Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова.
Літ.: Асташенков П. Т. Академик С. П. Королев. Москва, 1969; Романов О. П. Конструктор космічних кораблів. К., 1972; Романов А. П., Губарев В. С. Конструкторы. Москва, 1989; Ветров П. С. П. Королев и космонавтика. Первые шаги. Москва, 1996; Королева Н. С. П. Королев. Отец: К 100-летию со дня рожд.: В 3-х кн. Москва, 2007.
В. В. Пилипенко
Рекомендована література
- Асташенков П. Т. Академик С. П. Королев. Москва, 1969;
- Романов О. П. Конструктор космічних кораблів. К., 1972;
- Романов А. П., Губарев В. С. Конструкторы. Москва, 1989;
- Ветров П. С. П. Королев и космонавтика. Первые шаги. Москва, 1996;
- Королева Н. С. П. Королев. Отец: К 100-летию со дня рожд.: В 3-х кн. Москва, 2007.