КУЙБІДА́ Василь Степанович (08. 05. 1958, м. Інта, Респ. Комі, РФ) — громадсько-політичний діяч, фахівець у галузі державного управлі­н­ня, поет. Син К. Мандрик-Куйбіди. Канд. фіз.-мат. (1992) і юрид. (2001) н., д-р н. з держ. упр. (2004), професор (2004). Народний депутат України (2006–07, 2007). Член НСПУ (1993), НСЖУ (2002). Ордени князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2006) і Данила Галицького (2008). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1997, 1999, 2001). Закін. факультет приклад. математики та механіки (1980) і право­знав. факультет (1995) Львів. університету, Ін­ститут держ. упр. і са­моврядува­н­ня при КМ України (1994), екон. факультет (2000) Нац. університету «Львівська політехніка». Працював у Львів. політех. ін­ституті (1980–86); ін­ституті «Укрзахідцивіль­­проект» (Львів, 1987–90); у 1990–91 — голова комітету нар. контролю Львова; 1991–93 — голова комітету контролю, 1994–98 — голова ра­ди і виконкому Львів. міськради; 1998–2002 — міський голова Льво­­ва (1999 обраний депутатом ВР України, однак ви­йшов зі списку); 2002–05 — віце-президент і професор кафедри кон­ституц., адм. та фінанс. права Між­регіон. ака­демії упр. персоналом (Київ); 2006–07 — радник Президента України; 2007–10 — Міністр регіон. роз­витку і будівництва України. Водночас 1994–2002 — віце-пре­­зидент АМУ; 1996–2002 — чл., 2000–02 — голова укр. делегації та віце-президент (перший укра­­їнець на цій посаді), від 2002 — почес. чл. Кон­гресу місц. і регіон. влад Європи, 1998–2002 — чл. Нац. комісії у справах ЮНЕСКО. У ВР України 5-го склика­н­ня — секр. Комітету з питань будівництва, містобудува­н­ня і житлово-кому­нал. господарства, чл. фракції Блоку «Наша Україна» (2006–07); 6-го — чл. фракції Блоку «Наша Україна–Народна само­оборона» (2007). Від 2003 — за­ступник голови, від 2012 — голова НРУ. Почес. д-р УВУ (1999), Львів. університету (2000), Львів. АМ (2002). Президент Національної академії державного управлі­н­ня при Президентові України (2016–2019). Автор наук. праць із проб­­лем держ. упр. і місц. самовря­дуван­ня, а також поет. збірок філос., лірико-естет. і громадян. спрямува­н­ня — «Контур» (1991), «По­­сла­н­ня стежок» (1993), «Вер­тикаль стебла», «Долина від­ображень» (обидві — 2003), «Гармонія неспокою» (2010; усі — Львів). Низку поезій покладено на музику.