КУКУРУ́ЗА Павло (04. 03. 1896, м. Нова Уши­ця, нині смт Хмельн. обл. — 14. 02. 1978, м. Мін­неаполіс, шт. Мін­несота, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — видавець, культурно-освітній діяч. Закін. Пере­яслав. гімназію (1917), навч. у Ка­мʼя­нець-Поділ. укр. університеті (1918–19), водночас працював у видавництві Поділ. губерн. земства. Був актив. діячем товариства «Просвіта» на Закарпат­ті, у рідному місті організував її читальню, аматор. драм. гурток, 1918 влас. коштом видав кн. «Лірика, спів­омовки та байки» С. Ру­данського накла­дом 5 тис. прим. тощо. У листопаді 1919 емігрував до Варшави, 1921 — до Праги (один з ор­ганізаторів та секр. гуртка укр. студентів-пасічників). 1922 пере­їхав до Ужгорода, де заснував власне видавництво та кра­йову бджоляр. спілку. Від 1923 видавав та редагував щомісячні ж. «Під­карпатське пчолярство», «Пчолярство», дит. ж. «Пчолка» (від 1924), під­ручники для пасічників, альманахи і календарі товариства «Просвіта». У видавництві К. побачили світ 89 книг заг. накладом понад 100 тис. прим. (художні твори, шкіл. під­ручники, наук.-популяр. літ-ра). Спів­пра­цював з А. Волошином, якому допомагав укладати шкіл. читанки та під­ручники (деякі з них К. видав за власні кошти). 1938–39 — держ. бібліотекар і кер. архіву Карпат. України, брав без­­посередню участь в евакуації укр. б-к та архіву кра­йового уря­ду з Ужгорода до Хуста. У берез­ні 1939 за участь у нац.-визв. змага­н­нях закарп. українців заарешт. угор. владою і висланий з території краю. У грудні того ж року звільнений, ви­їхав до Чехії. 1941–43 — тех. ред. культ.-наук. видавництва Укр. нац. обʼ­єдн. у Празі. 1943–45 пере­бував у нім. концтаборі в Терезині (Чехія). Після звільне­н­ня К. пере­їхав до Мюнхена, де за­ймався ви­давн. справою в Укр. тех.-госп. ін­ституті (1945–49). У 1949 емігрував до США, мешкав у Мін­неаполісі.