Кулик Павло Васильович

КУЛИ́К Павло Васильович (1859, с. Во­линка, нині Сосниц. р-ну Черніг. обл. — ?) — кобзар. У 12-річ. віці втратив зір. Навч. гри на кобзі у Д. Руденка та Л. Думенка. На поч. 20 ст. переселився до Сосниці. Виступав у містах України, на концертах Етногр. комісії УАН. Учнем і поводирем був С. Власко. У репертуарі — думи («Про трьох братів Озівських», «Дума про Хмельницького»), істор. («Про Морозенка», «Ой на горі та женці жнуть»), сатир. пісні («Дворянка», «Теща», «Міщанка», «Ярема та Хома»), тропарі, кондаки. К. Квітка записав від К. мелодію думи «Козак-нетяга Фесько Ґанджа Андибер». Виготовляв бандури, одна з яких зберігається у Сосниц. краєзн. музеї. Про К. згадав О. Довженко у повісті «Зачарована Десна».

Рекомендована література

1. Виноградський Ю. Спогади про кобзарів та лірників Менського району на Чернігівщині // НТЕ. 1964. № 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю