Кулиняк Данило Іванович

КУЛИНЯ́К Данило Іванович (02. 04. 1948, с. Старий Кропивник, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 05. 01. 2016, м. Ірпінь Київ. обл.) — письмен­ник, громадський діяч. Чоловік Н. Околітенко. Член НСПУ (1987). Навч. у Херсон. мореплав. училищі (1964) — виключ. у грудні як засн. під­піл. організації «Вісники свободи України», заарешт. за звинувач. в укр. бурж. націоналізмі та антирад. агітації та пропаганді, звільн. 1965. Закін. Літ. ін­ститут у Москві (1972). Працював н. с. у Ромен. краєзн. музеї (Сум. обл., 1967–72), ін­спектором Київ. риб­­інспекції (1976–86), завідувач від­ділу НВО «Тепло­звукоізоляція», кор. радіо «Свобода» (1990–2000), завідувач від­ділу ж. «Над­звичайна си­туація» (1996–2003) та г. «Мо­лодь України» (2004–07); гол. ред. ж. «Зона» (від 2008). Директор Всеукр. благодій. фонду ім. П. Кал­нишевського (від 2003). Один із засн. природо­охорон. руху в Україні. Після аварії на ЧАЕС організував спеціаліз. істор.-культурну екс­педицію, керував групою, яка ви­вчала, фіксувала і рятувала памʼятки історії та культури у зоні від­чуже­н­ня. Дру­кується від 1961. Видав поет. зб. «Біля вогнища» (1981), «Невід­криті острови» (1985), «Теле­скопи криниць» (1990), «Триста спартанців», «Полянські вогнища», «Осінь Всесвіту» (усі — 2001), «Під­водний материк» (2009). Поезії К. властиве загостр. від­чу­т­тя протиріч, виклик. соц. та екол. ситуаціями. Написав істор. нарис про остан. кошового Запороз. Січі П. Калнишевського «Соловецький вʼя­зень» (1991). Автор проз. кн. «Між берегами» (1987), «Од Калниша вісті» (2004), «Лицар Дикого По­ля» (2005; пере­ви­дано 2012 як «Лицар Дикого Поля Петро Калнишевський»), «Козак у рясі» (2006), «Тисячолітнє Ведмеже», «За кращу долю, за козацьку волю» (обидві — 2010), «Тягар Чорнобильського неба» (2011), «Блюститель Благочестя Данило Братковський» (обидві — 2011), «Рерих» (2012). Усі за­знач. книги опубл. у Києві. Окремі твори К. пере­кладено рос., латис. та польс. мовами.

Завантажити статтю