Куліш Леонід Пилипович
Визначення і загальна характеристика
КУЛІ́Ш Леонід Пилипович (справж. — Кулеша; 14. 01. 1924, с. Пустоварівка, нині Сквир. р-ну Київ. обл. — 13. 03. 2002, Херсон) — письменник, перекладач. Член НСПУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Херсон. пед. інститут (1959). Працював завідувач відділу в ред. рай. газет Херсонщини і Миколаївщини. У Херсоні: ст. ред. студії телебачення, зав. літ. частини муз.-драм. театру, 1971–78 — викладач кафедри української мови та літ-ри пед. інституту. Очолював Херсон. обл. літ. об’єдн. (нині «Кулішева криниця»). Дебютував 1945. Автор поет. зб. «Степові малюнки» (1956), «На чистоводі» (1984; обидві — Київ), «Щастя» (1959), «Високе літо» (1973), «Паростки» (1980), «Осіння ластівка» (1987; усі — Сімферополь), «Суцвіття» (1964), «Сонце на колоску» (1967), «Степове поліття» (1971; усі — Одеса), в яких переважають настроєва лірика, спогади про війну, звеличення душев. краси працелюб. людини. Зб. повістей, новел та оповідань «Калинове намисто» (1975), «Яблука в росі» (1979), «Червоні айстри» (1984; усі — Сімферополь), «З відрами вповні» (1978), «Криниця безодня» (1980), «Теплий іній» (1986; усі — Київ) — про спадкоємність поколінь, збереження нар. традицій і моралі. Переклав з інгус. мови твори «Сльоза», «Ровесникові» Д. Яндієва (1980); з болгар. — «Видіння коло Неви» та «Ливарники» Г. Мошкова, «Супутники» і «Краплини заходу» Н. Палазова; з рос. — «Дніпру» І. Плоткіна (усі — 1983); деякі перекл. К. вміщено у зб. «Відлуння гір і степів» (1980) та «Линем до одного моря-океану» (1983; усі — Сімферополь). Окремі поезії К. перекладено рос., молд., вірм., чечен., черкес., болгар. мовами.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
