Культури екологія

КУЛЬТУ́РИ ЕКОЛО́ГІЯ – міждисциплінарний напрям у науці, який вивчає вплив природних факторів середовища на розвиток культурних процесів у суспільстві. Оскільки культура є сукупністю матеріал. та духов. цінностей, котрі створює людство в процесі істор. суспільно-екон. діяльності, гол. складовими К. е. є природн. (геол.-геогр. і біол.) та соц. (нац., реліг., мовні, арх. і літ.-мист.) чинники. К. е. пов’язана з географією культури та геологією культури. Їхній вплив полягає у зміні соц.-культур. формацій: еволюц. та рев., чи навіть катастроф., напр., зникнення цивілізації Атлантиди в океані, знищення м. Помпеї під час виверження Везувію, Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції. Завдяки створ. 1991 Істор.-культурол. експедиції (2001 перетворена на Захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Державний науковий центр) врятовано й збережено значну частину культурно-істор. спадщини у зоні відчуження. К. е. досліджує істор., соц. і природн. фактори в істор.-еволюц. взаємодії, а також геол.-геогр., природні та архіт. об’єкти, навколо яких відбувалися істор. та культурні події людства чи окремих народів. Роль людського фактора у впливі на природу посилюється: розвиток ядер. енергетики та озброєння, створення штуч. водойм, перекриття річок та зміна їхніх русел, видобуток у шахтах і кар’єрах, що супроводжується порушенням стану порід земної кори та утворенням териконів, масове вирубування лісу в Карпатах, незакон. стихій. видобуток бурштину на Волині призводять до екол. катастроф. Об’єкти К. е. пов’язані з аномал. природ. магніт., гравітац., радіоактив. полями, котрі впливають на формування поселень, архіт. об’єктів та істор.-соц. подій. Об’єкти культури: природні (о-в Хортиця у Запоріжжі, скеля Довбуша, г. Говерла та Піп-Іван у Карпатах, Мамаїв о-в на Пд. Бузі, ліс Холодний Яр на Черкащині, річки Рось на Київщині, Десна на Чернігівщині) або створ. людьми (Києво-Печер. лавра, палац К. Розумовського в Батурині на Чернігівщині, Олес. замок на Львівщині). У вузькому значенні К. е. вивчає вплив сусп. та природ. факторів на стан буття (збереження чи знищення) певних об’єктів — пам’яток природи або культури (Княжа гора побл. Канева на Черкащині, о-в Гард на Миколаївщині, Байкове і Лук’янів. кладовища у Києві та Личаківське у Львові). К. е. також досліджує соц.-культурні явища (нац., реліг., наук. та літ.-мист. школи), зокрема Києво-Могилян. та Остроз. (Рівнен. обл.) академії, НТШ у Львові, Київ. рисувал. школу М. Мурашка, ВУАН та літ. школу неокласиків у Києві. Окремим напрямом К. е. є дослідж. життя й творчості видат. особистостей, які зробили вагомий внесок в історію людства (напр., місця, пов’язані є життям і творчістю Т. Шевченка: с. Моринці Звенигород. р-ну Черкас. обл. — місце народж.; дуб Шевченка в смт Качанівка Ічнян. р-ну Черніг. обл., де поет написав низку творів; форт Шевченка на березі Каспій. моря, де перебував на засланні; Чернеча гора у Каневі — місце поховання). Еволюц.-істор. фактор є невід’єм. складовою К. е. Чимало об’єктів К. е. зникають з поля зору суспільства через їхнє знищення чи консервацію природ. процесами; водночас з’являються нові об’єкти, що стають культур. феноменами часу (напр., місця народж., перебування або поховання видат. особистостей, місця перепоховання в Україні В. Стуса, О. Тихого та М. Марченка). Див. також Екологічна культура.

Літ.: Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. Москва, 1988; Людина в ландшафті ХХІ століття: гуманізація географії. Проблеми постнекласичних методологій. К., 1998; Ландшафти і сучасність: Зб. наук. пр. К.; В., 2000; Тоталогічні образи ландшафту: Мат. VІ Міжнар. конф. з постнекласич. методологій в природн.-геогр. науках. Київ, 16–18 травня 2006 р. К., 2006. Вип. 3.

С. М. Бушак

Розмір шрифту

Культури екологія

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті