Культури екологія

КУЛЬТУ́РИ ЕКОЛО́ГІЯ — між­дисциплінарний напрям у науці, який ви­вчає вплив природ­них факторів середовища на роз­­виток культурних процесів у су­­спільстві. Оскільки культура є сукупністю матеріал. та духов. цін­ностей, котрі створює людство в процесі істор. су­спільно-екон. діяльності, гол. складовими К. е. є природн. (геол.-геогр. і біол.) та соц. (нац., реліг., мовні, арх. і літ.-мист.) чин­ники. К. е. повʼя­зана з гео­графією культури та геологією культури. Їхній вплив полягає у зміні соц.-культур. формацій: еволюц. та рев., чи навіть ката­строф., напр., зникне­н­ня цивілізації Атлантиди в океані, знище­н­ня м. Помпеї під час виверже­н­ня Везувію, Ка­та­строфа на Чорнобильській атомній електро­станції. Завдяки створ. 1991 Істор.-культурол. екс­педиції (2001 пере­творена на Захисту культурної спадщини від техноген­них ката­строф Державний науковий центр) вря­товано й збережено значну час­тину культурно-істор. спадщини у зоні від­чуже­н­ня. К. е. досліджує істор., соц. і природн. фактори в істор.-еволюц. взаємодії, а також геол.-геогр., при­родні та архіт. обʼєкти, навколо яких від­бувалися істор. та культурні події людства чи окремих народів. Роль людського фактора у впливі на природу посилюється: роз­виток ядер. енергетики та озброє­н­ня, створе­н­ня штуч. водойм, пере­кри­т­тя річок та зміна їхніх русел, видобуток у шахтах і карʼєрах, що су­проводжується поруше­н­ням стану порід земної кори та утворе­н­ням териконів, масове вирубува­н­ня лісу в Карпатах, незакон. стихій. видобуток бурш­тину на Волині призводять до екол. ката­строф. Обʼєкти К. е. повʼязані з аномал. природ. ма­гніт., гравітац., радіо­актив. полями, котрі впливають на формува­н­ня поселень, архіт. обʼєк­тів та істор.-соц. подій. Обʼєкти культури: природні (о-в Хортиця у Запоріж­жі, скеля Довбуша, г. Говерла та Піп-Іван у Карпатах, Мамаїв о-в на Пд. Бузі, ліс Холодний Яр на Черкащині, річки Рось на Київщині, Десна на Чернігівщині) або створ. людьми (Києво-Печер. лавра, палац К. Ро­зумовського в Батурині на Чернігівщині, Олес. замок на Львівщині). У вузькому значен­ні К. е. ви­вчає вплив сусп. та природ. факторів на стан буття (збереже­н­ня чи знище­н­ня) певних обʼєктів — памʼяток природи або культури (Княжа гора побл. Канева на Черкащині, о-в Гард на Миколаївщині, Байкове і Лукʼя­нів. кладовища у Києві та Личаківське у Львові). К. е. також досліджує соц.-культурні явища (нац., реліг., наук. та літ.-мист. школи), зокрема Києво-Могилян. та Остроз. (Рівнен. обл.) академії, НТШ у Львові, Київ. рисувал. школу М. Мурашка, ВУАН та літ. школу неокласиків у Києві. Окремим напрямом К. е. є дослідж. життя й творчості видат. особистостей, які зробили вагомий внесок в історію людства (напр., місця, повʼязані є жи­т­тям і творчістю Т. Шевченка: с. Моринці Звенигород. р-ну Черкас. обл. — місце народж.; дуб Шевченка в смт Качанівка Ічнян. р-ну Черніг. обл., де поет написав низку творів; форт Шевченка на березі Ка­спій. моря, де пере­бував на заслан­ні; Чернеча гора у Каневі — місце похова­н­ня). Еволюц.-істор. фактор є невід­ʼєм. складовою К. е. Чимало обʼєктів К. е. зникають з поля зору су­спільства через їхнє знище­н­ня чи консервацію природ. процесами; водночас зʼявля­ються нові обʼєкти, що стають культур. феноменами часу (напр., місця народж., пере­бува­н­ня або похова­н­ня видат. особистостей, місця пере­похова­н­ня в Україні В. Стуса, О. Тихого та М. Марченка). Див. також Екологічна культура.

Завантажити статтю