Культурні права

КУЛЬТУ́РНІ ПРАВА́ — комплекс конституційних прав і свобод, що забезпечують мож­ливості вільного духовного роз­витку людини (громадянина) за рахунок доступу до духовних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, викори­стання й участі у подальшому їх розвитку. У загальнофілософському розумінні К. п. — міра духовності, яку гарантує людині держава із врахуванням умов життя й діяльності громадян, суспільства і держави. К. п. охоплюють різні соціальні та особисті права.

Серед них — права на освіту, творчу й наук. діяльність, участь у культур. житті та користування закладами культури, доступ до культурних цінностей, використання результатів НТП, право на інформацію. Відповідно до міжнародних і національних правових норм К. п. людини спрямовані передусім на забезпечення її духовних потреб і повноцінної участі в культур. житті суспільства. Напр., Загальна декларація прав людини (прийнята ГА ООН 10 грудня 1948) проголошує: «Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, брати участь в науковому прогресі та користуватися науковими здобутками. Кожна людина має право на захист її моральних матеріальних інтересів, які є ре­зультатом наукових, літературних чи художніх праць, автором яких вона є» (ст. 27). У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і К. п. (прийнятий ГА ООН 16 грудня 1966) зазначено:

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на: а) участь у культурному житті; б) користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування; в) користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є.

2. Заходи, яких повинні вживати держави-учасниці цього Пакту для повного здій­снення цього права, охоплюють ті, що необхідні для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури.

3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу, необхідну для на­укових досліджень і творчої діяльності.

4. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають користь, що її дають заохочення і розвиток міжнародних контактів та співробітництва в науковій і культурній галузях (ст. 15).

Ідеологічний плюралізм суспільства відображає також академічна свобода (свобода викладання), що передбачає право вчителя викладати свій предмет так, як він вважає за потрібне. Учням та їхнім батькам академічна свобода дає право обирати таких викладачів, чиї погляди та підходи до дисципліни вбачаються найбільш прийнятними. Це право випливає зі ст. 13 зазначеного вище Пакту.

В Україні К. п. закріплено насамперед Конституцією України, де передбачено право на освіту: «Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, про­фесійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної се­редньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам» (ст. 53); право на свободу літературної, худож., наук. і технічної творчості та право на результати своєї інтелектуальної й творчої діяльності: «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, мораль­них і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом» (ст. 54). Конституція України також декларує збереження й охорону культур. надбань держави. До К. п. часто зараховують право на інформацію. Конституція України забезпечує можливість вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Щоправда, здійснення цього права може бути обмежено інтересами нац. безпеки держави або за умови, якщо воно порушує права ін. людини, зокрема на збереження особистої інформації.

Рекомендована література

1. Буткевич В. Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової правової бази // ПД. 1993. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 2: Правова охорона культур. цінностей. К., 1997.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю